Представник Росії в ООН назвав те, що сталося з [Олексієм] Навальним “низькопробною провокацією” щодо Росії. Ну зрозуміло. Охочі побачити жевриво сорому або міну незручності на нашій державній фізіономії можуть розходитися. Кіна не буде.
…Уперше я почув це, здається, після історії з “рязанським цукром”. Або у дні викрадення [журналіста Андрія] Бабицького? Точно не згадаю. Але добре пам’ятаю цю інтонацію: ну все, тепер [президенту РФ Володимирові] Путіну кінець. Він піймався!
Піймався на брехні, на провокації, на крові. А отже…
Ага, зараз.
Тобто це в якійсь далекій ліберальній країні – там, де, за Вєнічкою, панують “девальвація, безробіття і пауперизм”, – будь-якому політикові, безсумнівно, прийшов би кінець після першого ж такого “попадалова” на прямій брехні, не кажучи вже про викрадення, убивства і гексоген у підвалі житлового будинку.
Але для такої реакції суспільства потрібно, власне, суспільство. Потрібні натреновані м’язи зворотного зв’язку, автоматизм і сила цієї реакції. “А где их взять, когда их нет?” – як запитував щодо іншого поет…
Росія все це проковтнула. А потім проковтнула і не таке. Тих небагатьох, хто проковтнути не захотів, швидко закатали під асфальт або викинули геть. Начальницьке безкарне свинство стало нормою всередині країни, і Путін помаленьку почав впроваджувати цю норму в міжнародні відносини, де в перші роки прикидався слухняною дівчинкою.
Млява реакція світу на анексію Південної Осетії, “шредеризація” європейської еліти й загальний real politic швидко розпестили нашого нового імперця і дали йому почуватися “царем гори”. Освоївся тихоня, розібрався у світовому розкладі. Усе вирішують великі батальйони, а отже, соромитися нікого. Умиються!
У цьому поточному розкладі позиція Путіна непереможна у принципі. Концепція має назву – “божа роса”. Ти йому факти – він тобі посмішкою: “всьовиврьотє”. Ти до нього з Жан-Жаком Руссо – він до тебе з відерцем гівна. Ти йому готуєш складний варіант захисту Грюнфельда – він просто надіває тобі дошку на вуха. І хто переміг?
Закінчиться все це, зрозуміло, погано, бо ще ніхто й ніколи не перемагав у протистоянні з усім світом, а вже й імперії були крутіші, і тирани талановитіші. Але щоб розуміти це, треба здобувати освіту не у вищій школі КДБ і розширювати своє уявлення про світ не в бесідах зі старцями. А нашому мешканцеві бункера, людині без інтернету, досі, мабуть, здається, що кругом завжди буде субота, а у нього четвер. І що вдасться об’їхати закони світобудови на кривій козі…
Утім, за таких можливостей шантажу, як у Росії, на його старечий вік абсолютної влади може цілком вистачити, а подальше, здається, уже й не дуже цікавить нашого обнуленого титана.
Тому – ну піймалися зі спробою вбивства Навального, ну і що? Ги-ги. А ви доведіть!
Це “ги-ги” – наша проблема, а не його.
Платити за рахунками нам.
Джерело: Виктор Шендерович / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
