Максим Тульєв та ІнАУ

Нещодавно в Інтернет Асоціації України (ІнАУ), яка об’єднує понад 220 підприємств галузі інформаційно-комунікаційних технологій відбулась не дуже помітна для пересічних громадян, але досить знакова для української інтернент-спільноти подія.

Під час чергового засідання Правління ІнАУ членами Правління більшістю голосів (9 з 12) прийнято рішення щодо висловлення недовіри члену Правління ІнАУ Максиму Тульєву, а також обмеження можливості виступів вказаної особи від імені Інтернет Асоціації України.

Так у чому таки знаковість даної події, запитаєте ви?

Справа в тому, що ІнАУ є найбільшою асоціацією України, яка представляє інтереси середнього та малого вітчизняного телеком-бізнесу. ІнАу створена ще в 2000 році і на сьогодні є найбільшим об’єднанням в сфері електронних комунікацій, понад 220 членів із всіх регіонів України: оператори електронних комунікацій, постачальники інтернет-послуг та обладнання, провайдери телебачення і медіаконтенту, представники індустрії інтернет-реклами, медіа, вузи.

За свою майже 23 річну історію існування ІнАУ з числа своїх представників сформувала не один десяток досить відомих і впливових громадських і політичних діячів, журналістів, експертів телекомунікаційного ринку тощо.

Вказана Асоціація є доволі серйозним гравцем на ринку телекомунікацій і не лише в межах  України. ІнАУ поважають і добре знають закордоном.

Тобто будь-які офіційні виступи представників Асоціації досить часто сприймаються світовою телеком-спільнотою, як офіційна позиція основних учасників Українського телекомунікаційного ринку.

З урахуванням військових дій на території України та великої трагедії яку переживають наші громадяни, іноземці досить чутливо ставляться до будь-яких заяв та виступів українських представників на міжнародних конференціях, медіаплатформах тощо.

Проте, нажаль окремі українці не усвідомлюють важливість виваженого підходу до своїх заяв і виступів перед іноземцями. Часто намагаючись підвищити свій авторитет шляхом гучних промов навіть на шкоду державним інтересам.

Подібна ситуація у даному випадку вочевидь склалася і з виступами Максима Тульєва. З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну вказана особа дивним чином опинилася закордоном, і перебуваючи там постійно приймає участь в численних конференціях, що організовуються європейською телеком-спільнотою. При цьому, Тульєв не вагаючись під час виступів представляється членом Правління Інтернет Асоціації України одночасно розігруючи з себе борця за свободу слова, критикуючи (у більшості випадків безпідставно, керуючись виключно власними емоціями) українські державні інституції.

Але давайте трохи змінимо фокус і поглянимо на  особистість  Максима Тульєва та історію його становлення від простого київського хлопчини – «ботана», який захопився комп’ютерами та інтернетом та зрозумів, що Інтернет можливо монетизувати і успішно це зробив не де небудь, а в столиці незалежної України. І як результат низка прибуткових структур з певною долею інтенет ринку в Києві, столична нерухомість і в кінці кінців  мрія з юнатства – курси льотчиків,   власний літак і «покорене» небо. Чим не Романтик? 

 При цьому,  разом із розвитком свого бізнесу і зростали громадсько-політичні амбіції нашого героя. Він членом Правління Інтернет Асоціації України. Починає висказувати свої думки щодо суспільних подій у країні, стає аналітиком телеком галузі, яскраво та гостро критикує владу, навіть виступає із законодавчими ініціатива. Така громадська активність не могла залишитись не поміченою телеком – спільнотою. До нього прислуховуються та навіть починають цитувати. А протиставлення себе державній машині створює з нього окрім романтика ще й такого собі  Інтернет Робін Гуда.  

І тут кінець 13 року початок 14 років! Злочинна влада януковича штовхає Україну в «обійми руського ведмідя», обурення українського суспільства не знає меж,   наростаючі протестів на Майдані незалежності і Революція гідності.

І увесь цей вир подій проходять між Європейською прощею та Майданом Незалежності – саме біля офісу нашого Максима. І зрозуміло, як бунтар і опозиціонер, Максим Тульєв не міг не залишитись осторонь. Але на Майдані він нічим особливим не запам’ятався. Попри це,  на сторінках соціальних мереж він штурмує ряди «Беркута», кидає з дивана палаючи шини у «стражів режиму», безкоштовно надає інтернет протестуючим  та люто ненавидить москалів, які не хочуть  відпустити Україну із тюрми народів до цивілізованого світу. Чим не Спартак?

 А далі Перемога, прагнення Макса служити оновленому суспільству, участь у перегонах до Київської міської ради на хвилі хету до росії.

І пересічний громадянин скаже – КРУТО!

Однак з початку 13 року такий собі «скелет у шафі» є і у нашого Романтика, Робін Гуда і Спартака в одній особі – це доволі прибутковий телеком-бізнес в росії. І не де небудь в глухій провінції, а в самому лігві – в досить пристойному районі москви. І в усіх напевно викає питання, як простий український бізнесмен зміг так стрімко увірватися до прибуткового столичного бізнес сегменту  на болотах де все і всі під пильним чекіско-гебіським оком?

Питання поки що залишим відкритим, але подальший розвиток подій допоможе нам дати відповідь на це питання.

І так 16 квітня 2013 року Максим у місті москва російської федерації, за адресою проспект Миру, 36 відкриває фірму «НЕТАСІСТ». Не зважаючи на його досить «проукраїнську позицію» під час Революції Гідності компанія українця та активіста вона не закривається а навпаки стрімко розвивається, отримує розгалужену мережу приватних абонентів, стає постачальником телеком послуг  російським державним установам, отримує прибутки за рахунок російського бюджету. А в цей час, росія забирає Крим, окуповує  Донбас.

А наш патріот з 14 року до повномасштабного кацапського вторгнення  22 року спокійнісінько працює на болотах, заробляє  рублі і сплачував податки до російського бюджету чим фінансува підготовку до війни проти своєї Батьківщни.

Була ще Україна його Батьківщиною вже на той час чи ні, це питання потрібно задати нашій контррозвідці. Але аналізуючи все, що проштовхував Макс,  в ретроспективі можливо з досить великою вірогідністю припустити, що лив від воду вже на ворожий млин, а за його успіхами на болотах стояла усім відома організація із трьох літер яка на Ф починається і на Б  закінчується.

А далі 24 лютого 2022 року! Колони руснявої військової техніки прямують до Києва та героїчний опір нашого свободолюбивого народу. І що наш герой – та нічого! Взагалі! Жодного посту в соцмережі на кшталт  «росія – агресор, окупант» «разом до бою», «ворог не пройде», ми вже не кажемо про більш жорсткі, більш відомі на той час висловлювання!

Пересічний громадянин може сказати ну с ким не буває! Розгубися, депреснув як ні як «ботан», а не дворовий розбишака.

Але ні! Квітень 2022 рогу! Ворога відкинуто від столиці! Київ потихеньку оживає після готовності до вуличних боїв. Люди починають оговтуватися та працювати на Перемогу.

 Оговтується і наш герой. Збирає речі і валить за кордон до Європи та оселяється в чудовому іспанському місці  Алеканте.

І тут вже в небезпеці приходить до тями і починає …..не підтримувати Україну.  М.Т. згадує що він член правління ІнАУ, лідер громадської думки і борець за свободу і починає скажено її паплюжити в соціальних мережах та на європейських форумах які проходять під егідою RIPE NCC.

 І о диво! Його вислови та промови співпадають з наративами  російскої пропаганди. Його колеги по українському Інтернет цеху стають для нього «посіпаками українського режиму», яких нещадно таврує на міжнародних форумах під  задоволені посмішки представників лапотної.

При цьому, його найближчим оточенням стають колоборанти з Криму,  які присягнули на вірність окупанту та громадяни росії, які під час приватних розмов навіть і не приховували, що вони мають відношення до російських спецслужб. І уся українська спільнота стає прозрівати і розуміти що на Романтик, Інтернет Робін Гуда і бунтар-Спартак є ніхто як запроданець і «російська консерва» не високого гатунку, але дуже смердюча!

А останньою каплею для вітчизняної інтернет спільноти стала його «активна громадська позиція» що взірцем дотримання свободи слова в інтернет просторі є росія, а Україна цю свободу безцеремонно потурає.

При тому, що багато представників інтернет індустрії, у тому числі Інтернет Асоціації України на сьогоднішній день або приймають участь у бойових діях, або безпосередньо перебуваючи на території нашої держави допомагають військовим та працюють заради перемоги під звуки сирен під ворожими обстрілами. Слід зауважити, що не усі ці величні люди підтримують сьогоденні вимушені непопулярні реформи, але їх розуміння реалій і щире почуття патріотизму дозволяє загасити в собі бажання попіаритись на паплюженні влади.

З огляду на контрастність нашого «героя» і непомітних політично мало активних, але дійсно героїчних телекомників, вдвічі приємно спостерігати, що вказана некерованість (хоча це поняття сміливо можливо замінити скерованістю на дискредитацію України) одного з членів Правління ІнАУ не залишилась без уваги колективу, що і призвело до застосування до нього так званих санкцій у вигляді висловлення недовіри та обмеження можливості виступів від імені Інтернет Асоціації України.

На останнє, хочеться привітати ІнАУ з можливістю в тяжких умовах воєнного стану знаходити в собі ресурси подолати спротив серед окремих членів правління та  прийняття адекватних і вчасних рішень, що в свою чергу наближає нашу Перемогу над загарбниками.

 

 

СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА НАЦІЇ!

ПИЗДЕЦЬ російській федерації !

І її посіпакам як МАКСИМ ТУЛЬЄВ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *