У відповідь на звернення білоруської письменниці й опозиціонерки Світлани Алексієвич до російської інтелігенції із закликом підтримати прагнення народу Білорусі до демократії російська письменниця Людмила Уліцька написала лист, який прочитала під час свого інтерв’ю “Русской службе ВВС”.
“Дорога Світлано! Білорусь сьогодні переживає те, що, цілком імовірно, доведеться пережити за якийсь час і Росії. Для всіх нас події останніх тижнів у Білорусі – модель нашого швидкого майбутнього. Причому модель гарна. Спокійний і, як нам здавалося завжди, досить інертний народ виявився чуйнішим до зловісних апетитів влади в особі бездарного диктатора і висловився в найдостойніший спосіб, зібравшись багатотисячною демонстрацією на площі перед резиденцією правителя для висловлення своєї думки. Мирною демонстрацією, без биття вітрин і підпалу автомобілів”, – зазначила Уліцька.
Вона висловила думку, що в основі цього протесту лежить почуття власної гідності людей, які не хочуть більше миритися з владою “очманілої від необмеженої влади недалекої, малоосвіченої людини”.
“Жодної хвилини свого життя мені не подобалася влада. Жодна – ні сталінська, ні післясталінська, ні весь хоровод наступних наших лідерів, ні влада пострадянська, путінська. Але досвід життя радянської людини, яка прожила більшу частину свого життя під барабанний бій безсоромної пропаганди, дав мені гарний імунітет. Я не один раз говорила – так, ми сьогодні живемо просто в “золотий вік”, якщо порівняти наше життя із життям наших батьків і дідів. Упала залізна завіса, відкрилися кордони, інформація про життя світу, яку завжди приховували за радянських часів, хлинула потоком, і будь-хто охочий її отримати просто натискає кнопку у своєму комп’ютері. І арешти акуратні, точкові, без сталінського розмаху”, – підкреслила письменниця.
Вона сказала, що події в Білорусі показали, як влада “випускає зуби, коли відчуває загрозу своєму безстроковому і безбожному існуванню”.
“Хай як це дивно, білоруські громадяни виявилися чутливішими до аморальності й безсоромності влади, і почуття власної гідності переважило інерцію, страх і ту соціальну лінь, у якій здебільшого живе весь пострадянський простір. Усі ми – говорю про моїх друзів, однодумців, яких чимало, – з величезною напругою стежимо за всіма новинами, які надходять зараз із Білорусії. Знаємо і про арешти, і про появу нових чудових лідерів, і розуміємо, що у вашій країні відбулася подія, яке завтра може статися і в Росії. Я шлю тобі сердечний привіт, бажаю здоров’я і сил, бажаю тобі жити у країні, вільній від тупої і нудотної влади. І собі, дорога моя, бажаю того самого”, – резюмувала російська письменниця.
З 4-го до 8 серпня в Білорусі тривало дострокове голосування на виборах президента, а 9 серпня відбулося основне. На пост президента балотувалося п’ятеро кандидатів. 14 серпня ЦВК оголосила остаточні підсумки виборів президента. За офіційними даними, перемогу здобув чинний президент країни Олександр Лукашенко, за якого проголосувало 80,1% виборців. Друге місце з 10,1% голосів посіла кандидатка від опозиції Світлана Тихановська. Інші кандидати набрали менше ніж по 2%. Водночас альтернативні екзитполи показували протилежну картину – упевнену перемогу Тихановської.
Вибори в Білорусі відбулися без незалежних міжнародних спостерігачів. Після закриття виборчих дільниць 9 серпня в кількох містах розпочалися протести, які тривають до сьогодні. До акцій долучилися трудові колективи найбільших білоруських підприємств. Мітингувальники звинувачують владу у фальсифікаціях і вимагають проведення нових виборів.
Білоруські силовики жорстко розганяли мітинги, зокрема з використанням світлошумових гранат, гумових куль і водометів. Загалом на акціях протесту затримали понад 10 тис. осіб. За офіційними даними, загинуло четверо учасників мітингів.
14 серпня Тихановська оголосила про створення координаційної ради для передання влади. 18 серпня у штабі Тихановської повідомили, що координаційна рада готова до переговорів із Лукашенком. Сама опозиціонерка перебуває в Литві.
Чинний глава держави сказав, що не згоден на проведення повторних виборів, і звинуватив координаційну раду опозиції у спробі захоплення влади.
До президії координаційної ради увійшло сім осіб: Алексієвич, юристи Лілія Власова і Максим Знак, співробітник Мінського тракторного заводу Сергій Дилевський, довірена особа Тихановської Ольга Ковалькова, соратниця Тихановської Марія Колесникова і звільнений керівник Національного академічного театру імені Янки Купали Павло Латушко.
Алексієвич – єдина членкиня президії координаційної ради опозиції, яка залишається на волі. Решту затримали або вони виїхали за кордон.
Уранці 9 вересня Алексієвич повідомила, що в її квартиру намагаються потрапити невідомі.
“Уже не залишилося нікого з моїх друзів-однодумців у президії координаційної ради. Усі або в тюрмі, або їх вислали за кордон. Сьогодні взяли останнім [юриста] Максима Знака”, – зазначила вона у своїй заяві.
