З перевірками на об’єкти УПЦ (МП) приходила СБУ. У службі пояснювали, що це не гоніння за релігійною ознакою, а контррозвідувальні заходи. У грудні 2022 року Рада національної безпеки і оборони вирішила застосувати санкції проти священнослужителів МП, які співпрацювали з агресором. Також РНБО після численних випадків виявлення на обʼєктах УПЦ кремлівських агіток і поширення серед вірян антиукраїнських наративів ініціювала заборону релігійних організацій, повʼязаних з Росією.
Вилучені докази під час обшуків
Соціологічні опитування й заборони діяльності УПЦ (МП) на обласному рівні свідчили, що в суспільстві є запит на заборону релігійних організацій, пов’язаних з країною-агресором.
1 грудня 2022 року президент Володимир Зеленський надав чинності рішенню РНБО про заборону діяльності в Україні релігійних організацій, афілійованих з центрами впливу в Росії. Відповідний законопроєкт Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради 19 січня 2023-го. Передбачали, що депутати винесуть його на розгляд у травні. Однак 23 вересня спікер Руслан Стефанчук заявив, що голосів за заборону УПЦ МП немає: мовляв, іде «внутрішня дискусія». Про те, що насправді відбувалося, можна почитати в матеріалі Соні Кошкіної «Заборона УПЦ МП відкладається? “Слуги” проти».
У серпні минулого року депутати почали збирати підписи під зверненням до спікера парламенту Руслана Стефанчука з вимогою винести на розгляд законопроєкти, які допоможуть заборонити діяльність Московського патріархату в Україні.
19 жовтня 2023-го Верховна Рада проголосувала за заборону УПЦ МП у першому читанні.
Після цього керівники «слуг» і колишня ОПЗЖ просили Стефанчука відправити «закон про заборону УПЦ МП» до Венеційської комісії. У другому читанні документ розраховували ухвалити до річниці повномасштабного вторгнення Росії, але не склалося.
У травні 2024 року нардепи домовилися, що в червні вони розглянуть законопроєкт про заборону УПЦ МП у другому читанні. Станом на липень понад 60 депутатів від партії «Слуга народу» не поставили підписів на підтримку законопроєкту й не мали наміру підтримувати його в другому читанні.
23 липня народні депутати з різних фракцій заблокували трибуну, вимагаючи розглянути заборону російської церкви й обіцяючи до цього голосування не розглядати інших законопроєктів, окрім військових. Парламент не збирався в сесійній залі майже місяць.
Блокування трибуни ВРУ 23 липня 2024 року
Нарешті 10 серпня президент Володимир Зеленський заявив про підготовку рішення, яке, за його словами, «зміцнить нашу українську духовну незалежність».
15 серпня Митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) Епіфаній закликав предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Онуфрія та все духовенство цієї церкви до діалогу про єднання. Наступного дня парламентський Комітет гуманітарної та інформаційної політики підтримав правки до остаточної версії законопроєкту про заборону УПЦ (МП).
Що далі
Віктор Єленський
Через тридцять днів після його підписання президентом і публікації Державна служба етнополітики і свободи совісті отримає можливість перевіряти релігійні організації України на предмет афілійованості з московською церквою. Якщо хоча б одна із семи визначених законом ознак пов’язаності релігійної організації з РПЦ буде виявлена, вона отримає припис усунути цей зв’язок упродовж 30 днів. Якщо зв’язок з Москвою не буде розірвано, держава звернеться до суду з позовом про заборону такої організації.
Судові процедури заборони почнуться через дев’ять місяців після публікації закону.
Через три місяці з дня публікації закону, упродовж яких уряд має ухвалити необхідні підзаконні акти, релігійні організації можуть також оцінювати на предмет причетності до пропаганди «русского міра». Така пропаганда буде підставою заборонити їх через суд.
Віряни УПЦ МП
Не менш важливо, що афілійовані з РПЦ релігійні організації будуть позбавлені права користуватися державним і комунальним майном. Якщо вони не розірвуть зв’язків з московською церквою, протягом двох місяців договори користування храмами, які належать державі чи місцевим громадам, будуть розірвані. «І це не про якісь міфічні “переслідування за віру”, а про здоровий глузд, — зауважив В’ятрович. — Бо храмами, які є власністю українського народу, має користуватися українська, а не московська церква».
Як наголошував LB.ua, важливо усвідомлювати, що УПЦ МП, принаймні частина її керівництва й духовенства, слугує інструментом російської пропаганди, яка працює відразу в голови мільйонів вірян. Тож «заборона» УПЦ МП — це питання не релігії, а національної безпеки.
