У Луцьку 21 липня чоловік захопив автобус із заручниками. Він називає себе “Максим Плохой” і є автором книги “Філософія злочинця”. У чому полягає його “філософія” – читайте у нашому матеріалі.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; margin: 10px 0; } #mobileBranding { margin: 0 !important; } }
Журналісти 24 каналу погортали “Філософію злочинця”, аби зрозуміти, чого, крім уваги, може хотіти злочинець.
Ця збірка думок, судячи з усього, створена автором під час відбування ним покарання за, як він сам пише, бандитизм.
Трансляція 24 каналу з місця події – дивться наживо
Його книга – роздуми про сутність злочинів, злочинців та системи покарань, у якій опиняються злочинці після скоєння злочинів. Образ злочинця, при цьому, описаний доволі романтизовано. Чимало сторінок присвячені спробам проаналізувати явище держави та особливостей існування суспільства. Власні думки автора пересипані цитатами з релігійних праць, творів філософів та психологів, а також цитатами з класичних художніх творів, які входять до загальноосвітньої шкільної програми із літератури.
При цьому простежується думка, що злочинці – це по справжньому вільні люди, які пішли проти системи, отримавши у можливості скоювати злочини справжню свободу. Як виходить з книги, закони існують, для того, аби обмежувати свободу особистості. Чим ближче до кінця твору – тим плутанішими стають думки автора, який намагається підтвердити їх авторитетність цитатами з відомих книг.
Далі просто наводимо низку цитат з книги “Філософія злочинця”:
“Мама моя все життя пропрацювала в школах учителем російської мови та літератури. Все життя трудиться, не покладаючи рук. Зростав я у родині інтелігентів, і були всі передумови, що з мене “буде толк”. В 11-му класі мене затримали на базарі з обрізом мисливської рушниці та нунчаками. Надивившись бойовиків, вирішив стати крутим. Завели кримінальну справу, але завдяки зв’язкам батька її зам’яли. Після закінчення школи батько прилаштував мене в інститут, в якому викладав. Провчився я там кілька місяців і поїхав, нічого нікому не сказавши, з приятелем і новим обрізом рушниці в Одесу на пошуки пригод.
Цитата з книги “Філософія злочинця” / Інфографіка 24 канал
Щось є в цьому місті притягує. Це місто з душею. Тікав я туди не раз. Вчені говорять, що жага мандрів в наших генах закладена стародавніми предками. Повернувся через два тижні додому брудний і голодний з твердим наміром піти в монастир.
Але для початку потрібно було вступити до духовної семінарії, що я і зробив. Пробув я там кілька місяців. Пам’ятаю, радісно було у мене перший час на душі і я ще більше зміцнився у своєму рішенні піти в монастир. Але з часом настало прозріння – я побачив облудність церкви і її служителів. Мені стало гидко знаходиться в її лоні. Релігія, церква, яка не сприяє людині пізнати себе, а лише мзду бере за своє посередництво між людиною і Богом і вселяє страх і невпевненість в душі, – не могла стати моїм самовираженням. Зараз я розумію, що моє бажання піти в монастир було страхом перед життям у миру, перед труднощами попереду, про які мені нашіптувала інтуїція”.
“В монастир я все ж таки потрапив. Дивним чином іноді збуваються наші бажання. Уже чотири роки живу в монастирі бернардинів, побудованому в 1615 році. 350 років монастир використовувався за своїм призначенням – тут жили монахи. Енергетика, намолена ними за століття, благотворно впливає на душі закоренілих злочинців. 50 років, як тут розташовується виправна колонія максимального рівня безпеки. Ув’язнених тут людей 500, з них 300 – -тримаються відкрито. Це означає, що вони можуть перебувати на вулиці у денний час. Близько 80 засуджених знаходяться у секторі довічного позбавлення волі. Решта 120 відбувають покарання в ВКП (приміщення камерного типу). Я входжу в число останніх. З камери випускають кожен день на одну годину в прогулянковий дворик”.
Злочинний світ
“Камера являє собою приміщення 5 на 5 метрів з двома вікнами. Більшу частину площі займають двоярусні нари на вісім чоловік. Зараз нас семеро. П’ятеро відбувають термін за вбивство при обтяжуючих обставинах. Я не входжу в цю п’ятірку, засудили мене за статтею “бандитизм”, як організатора і ватажка банди”.
“Я противник вбивства, особливо з корисливих мотивів. Невиправдана жорстокість, згвалтування, насильство над дітьми, людьми похилого віку у злочинному світі не вітається. Тут своя ієрархія: злодій в законі, бродяга, мужик, козел, ображений. Свої правила – поняття.
Цитата з книги “Філософія злочинця” / Інфографіка 24 канал
Злочинний світ – це тіньова держава зі своїми міністрами, законами і політикою. Злочинці – бунтарі за своєю суттю, які заперечують рамки і закони, нав’язані ззовні, – придумали свої рамки і закони”.
“Мій монастир розташований в Західній Україні в місті Сокаль Львівської області, біля кордону з Польщею. Коли під’їжджаєш до нього, відкривається одночасно страшне і захоплююче видовище: каплиця, купол з хрестом на тлі колючого дроту і вишок з автоматниками. З вікна моєї камери відкривається прекрасний вид: будинки, річка і пасуться корови”.
“Просидівши під слідством на малолітці два місяці, я вийшов під підписку про невиїзд. І відразу ж приступив до виконання мрії стати авторитетним і багатим, звичайно ж, злочинним шляхом. Мати мені говорила, що я занадто рано став самостійним, так воно і було.
Цитата з книги “Філософія злочинця” / Інфографіка 24 канал
У 17 років я був ватажком банди, організаторські здібності помічалися за мною ще в школі, де я був головою ради класу. Жив окремо від батьків з красивою дівчиною на п’ять років старшою за мене, був при грошах і в золоті. Я був малолітньої сволотою, але сказав би мені хто-небудь це тоді, – залишився б калікою”.
Внутрішній стан
“Досьє моїх подвигів, зібране ментами, дозволило суду впаяти мені, 18-річному, шість років позбавлення волі. Це був мій перший термін, який я відсидів до дзвінка. Російська мова хоч і багата, але підібрати слова для опису почуття 18-річного пацана, який потрапив на зону, важко. Страх, каяття, злість, ненависть – це інгредієнти коктейлю, який кипів тоді в моєму серці. Зигмунд Фрейд з глузду з’їхав би, якби взявся аналізувати мій стан”.
“Найважливішою подією в моєму житті стало народження сина. Те, що він був зачатий в любові і був бажаним, сподіваюся, буде допомагати йому у житті. З’явився він на світ, коли його батько сидів у в’язниці. Перший раз побачив його, вже семимісячного, вже на побаченні. Почуття батьківства за своєю величчю може поступатися тільки почуттям материнським. Щаслива мати, що годує грудьми дитину, – найвеличніше і захоплююче видовище! Душі батьків залишаються в їх дітях і онуках”.
“Привезли мене в монастир відбувати покарання 3 лютого, за церковним календарем – це день Максима. У такі моменти життя з’являється відчуття, що не все в твоїх руках, в символічності того, що відбувається. Коли мені було 17 років, стався зі мною містичний випадок. У компанії нових знайомих під час застілля я, щоб справити враження крутого, сказав, що відсидів 6-річний термін в колонії. Коли у мене поцікавилися, де саме, відповів: “У Дрогобичі, на посиленому режимі”. Виглядав я старшим своїх 17-ти, тому сказане мною ніхто не поставив під сумнів. Через рік після цього випадку суд виніс вирок: шість років позбавлення волі, і потрапив я до Дрогобича, на ту саму зону, про яку говорив раніше. І спробуй після цього не вір в силу людського слова і бажання, здатність передбачати і передбачити”.
“У в’язниці дуже важливу вміння бачити в людях хороше. Повірте, є його чимало і в найзатятіших злочинцях. Обстановка неприязні, що панує в каральній системі, мало сприяє розкриттю кращого в людині. Установи, названі «виправними», на ділі такими не є, покарання – це вся їхня функція. Причому саме позбавлення волі людини вважається недостатньою підставою. Отримуй бонус у вигляді побиття, позбавлення медичної допомоги, тепла, світла, нормальної води і їжі. Не втратити сенсу свого існування – головне і найважче завдання засудженого. Зона – це вітрина вад суспільства, концентрат його “зла”. Зона – держава в мініатюрі, і чим гірше держава – тим страшніше його мініатюра”.
Цитата з книги “Філософія злочинця” / Інфографіка 24 канал
“Як відомо, риба гниє з голови. І коли в теленовинах я чую, як лікарі продають людям ліки від неіснуючих хвороб, як можновладці розкрадають гроші для лікування дітей і людей похилого віку, як матері кидають новонароджених дітей і їх діти відмовляються від батьків, – у мене, злочинця, серце обливається кров’ю. “Я злочинець, я зробив людям багато зла”, – повтори за мною ці слова, добропорядний громадянин. Ах, так, я забув: не спійманий – не злодій, презумпція невинності замість совісті. Але тоді хоч не судіть інших за те, що робите самі, а то аж нудить від вашого лицемірства. Втрати, завдані суспільству моїми злочинами, мізерно малий у порівнянні з втратами, що наноситься діями недобросовісного можновладця. Тільки на відміну від чиновника я чесний перед самим собою, не видаю себе за білого і пухнастого”.
“Я не хочу делегувати своє право бути могутнім, право влади над своїм життям легкодухим державним “мужам”. Система відреагувала жорстко на моє бажання здійснювати владу самому, безпосередньо. Виявилося, що моя відмова подарувати Системі контрольний пакет акцій підприємства “моє життя” є злочином. Система, що складається зі злочинців в законі, вкрай обурена моєю несанкціонованої злочинністю”.
Хто такий “Абсолютний злочинець”
“Злочинець – це, перш за все, творець. Він творить самого себе. Ненормальні – це, скоріше, ті, хто ненавидить все нове, нічого, крім жалю, такі не викликають. “Він був зовсім далекий всяких заздалегідь написаних рамок, всяких безумовних рішень, що виключають можливість вільного дослідження і вільної творчості”, – це про Абсолютного Злочинця”.
“Законослухняний – це незручна поза. “Він не може протистояти силі, він може лише перебігти на її сторону. Він виживає не тому, що переміг, а тому, що примазався до переможців, сам таким не будучи. Він боязкий, слабкий, дрібний. Він існує не тому, що іншим являє свою волю і стверджує її всупереч опору – він існує милістю сильного і підлещується цій милості: собака, сказав би мусульманин, він залежний, у нього душа раба”. Кожен сам визначає масштаб, в якому поважає і цінує себе. Масштаб в’язниці, зони невеликий, майже всі “цінні” в цьому масштабі авторитети втрачають свою цінність, вийшовши на свободу, розчиняються в величезному масштабі іншого світу.
Цитата з книги “Філософія злочинця” / Інфографіка 24 канал
Щоб знову відчути значущість, є два варіанти: або сколотити і очолити бригаду з незначних, або повернутися у зону з новим терміном, перший часто закінчується другим. Якщо людина не в змозі піднятися на вершину, то їй нічого не залишається, як опустити вершину до і нижче себе. Так людина йде лінією найменшого опору, опускаючи оцінки все нижче себе. Такими є ті, хто засуджують і заздрять, їх засудження суть визнання своєї слабкості”.
“Абсолютний Злочинець – це той, хто усвідомив свою цінність і здійснює право на свою первородну свободу. Його абсолютність – це втома від відносності й умовності, подолання їх. В абсолютному добро і зло, любов і ненависть, страх і відвага, радість і скорбота суть одне. Він хоче любити життя у всіх її проявах, усвідомлювати сутність кожної миті. Абсолютний Злочинець може викликати до себе сильну любов або сильну ненависть, але він ніколи не викликає байдужість і презирство”.
“Кожен вождь спочатку – Злочинець, але не кожен Злочинець хоче бути вождем. Якщо він цього хоче – він вже не Злочинець. Коли Злочинець стає вождем, нехай навіть в злочинному світі, – це виродження, а не удача, як думають багато хто, бо він вибирає залежність, а не свободу. Йосип Сталін був сильним, коли грабував банки і перестав бути таким, коли став вождем. Коли він був звичайним бандитом, в ньому було менше страху, разом з жаданням влади прийшов страх. Злочини вождя суть спроби позбутися від страху”.
Захоплення заручників в Луцьку: що відомо
Вранці у вівторок, 21 липня, невідомий чоловік захопив автобус із пасажирами в центрі Луцька. За даними очевидців, на місці події лунали постріли. А на фото видно пошкоджені вікна в автобусі. Згодом поліція повідомила, що чоловік здійснив два постріли в бік правоохоронців, після чого кинув в них гранату. Вона, на щастя, не вибухнула. Поки правоохоронці не знають, яку кількість заручників захопив зловмисник. Їх може бути від 10 до 20. Чоловік зазначив, що у нього є гранати й інша автоматична зброя. Згодом місцеві ЗМІ оприлюднили вимоги терориста. Він вимагає, аби глави судів, міністерств, прокуратури, парламенту, церков записали і виклали в ютюбі заяви про те, що саме вони – терористи в законі. Він також заявив про захоплення заручників і в іншому районі Луцька, а також про вибухівку в ще одному людному місці міста. Після цього чоловік, який називає себе Максим Плохой, почав писати в твіттер свої вимоги та повідомлення.
