Кожна криза – це не тільки деструкція економічної системи, але й криза порівняльного аналізу та оцінювання ефективності. Насамперед владі.
Будь-яке відхилення від прийнятих стандартів (бюджетних, соціальних та інших) можна пояснити кризою, яка як та “війна”, на яку все спишуть.
Податкова не виконує плану зборів – криза. Провал на митниці – криза. Остаточна деіндустріалізація – знову ж таки криза. А насправді системне розмивання контурів компетентності. Адже в такому разі у крісло посадовця можна посадити київську горилу Тоні – й результат буде тим самим.
Точніше, його відсутність, пояснена кризою.
Водночас є, на мій погляд, універсальні способи більш-менш об’єктивного відносного оцінювання.
Наприклад, продовжувати порівняння фактичних надходжень податків із початковим планом на 2020 рік. Це відмінний маркер глибини кризи і якості управлінського менеджменту. І водночас віднімати квазібюджетні надходження з боку державних компаній, які “плановими” зборами назвати явно не можна. У такому випадку із травневих надходжень доведеться “зняти” 4 млрд грн, отриманих від “Привату”.
У такому разі у травні в нас було б не виконання плану на 9%, а недоотримання 26% від запланованих коштів. Тобто за допомогою заниження індикатива зборів у травні на третину або приблизно на 20 млрд грн продемонстрували нібито ефективну роботу податкових служб.
Як виявляється, уся справа в базі порівняння. А порівнюють із квітнем, коли й карантинні обмеження були сильнішими, й індикатора зборів не змінювали.
Але це пастка і для нинішнього Кабміну: після нинішніх міністрів на стадії виходу із кризи будь-який новий посадовець, навіть посередній, матиме вигляд титану мислення. Але ось що насторожує. Поки що лише риторика. Президент “вірить” новим керівникам, зокрема й міністру фінансів, якому надано повний кадровий карт-бланш, чого, до речі, у попередніх керівників не було, адже на посади голів податкової та митної служб людей призначають нібито за конкурсом, чи ми щось пропустили?
Завдання поставили однозначні – забезпечення зборів.
Якось відразу “повіяло” Азаровим, коли він був керівником ДПА. А ті часи з податковими заставами і маски-шоу я пам’ятаю добре.
Отже, кілька років “реформ” можуть просто спустити у ватерклозет: адже в нас так і не усвідомили, що головна функція державних податкових органів – це сервісний супровід платників податків.
Держава може збирати податків рівно стільки, скільки обґрунтовано має заплатити бізнес, а з тими, хто ухиляється, нехай працюють силовики. До чого тут ДПС?
Насправді, уся ця риторика про “збори” дуже небезпечна з однієї простої причини – Україна знову може скотитися до персональних податкових індикативів, спущених за рознарядкою кожному ще “живому” платнику податків.
Мовляв, ти маєш заплатити стільки, скільки нам треба, а не скільки винен.
Так працювала система протягом десятків років, і виявилося, що вона живіша від усіх живих. Що не відкидає можливості появи “податкових оазисів” під охороною “податкових нянь”, які одразу ж відлетять, коли “вітер зміниться”.
Ну й обіцянки нових посадовців перевиконати бюджет. За умов нинішньої кризи тут “повіяло” раннім Кучмою. А вам хіба не “повіяло”? Тоді вони йдуть до вас.
Джерело: Алексей Кущ / Facebook
