Головна — Світ — 8 липня 2024, 11:25

​Вибори у Франції: провал ультраправих і відродження лівих

Попри прогнози, ультраправим у Франції не вдалося здобути більшість у парламенті за підсумками дострокових виборів. Партія Марін Ле Пен “Національне об’єднання” посіла третє місце, отримавши 143 місць у Національній асамблеї.

Несподіванкою голосування став тріумф альянсу лівих сил “Новий народний фронт”, які здобули найбільше місць – 182, але теж не отримали абсолютної більшості. Альянс центристів “Разом” на чолі з партією Емманюеля Макрона посіла друге місце – 168 депутатів. На четвертому місці – “Республіканці”, 45 мандатів, ще 15 мандатів узяли представники цієї ж партії, які виступають за союз з Ле Пен. 

​Марія Олекса Єщенко, журналістка Facebook Twitter LB.ua в Google News

Фото: EPA/UPG Відвідувачі бару слухають оголошення результатів парламентських виборів про перемогу ‘Нового народного фронту’, коаліції французьких лівих партій, у барі в центрі Марселя, 7 липня 2024 року.

Таким чином, у Франції розпочинається епоха коаліцій та коабітації. Найгіршого для України сценарію – приходу до влади проросійських ультраправих, вдалося уникнути.

Добра новина також у тому, що і партія Макрона, і лівий альянс виступають за допомогу Україні. 

Після першого туру голосування, на якому тріумфували ультраправі, усі французькі медіа говорили лише про одне – наступним французьким прем’єром буде Джордан Барделла, 28-річний протеже Марін Ле Пен. Однак, рекордна явка французьких виборців – 67% (найвищий показник з 1997 року) та чіткий намір не допустити “Національне об’єднання” до влади, перевернули всі прогнози.

Фото: EPA/UPG Президент французької правої партії «Національне об’єднання» Джордан Барделла виступає з промовою після попередніх результатів першого туру французьких парламентських виборів у Парижі, 30 червня 2024 року.

Макрон і ліві розбивають трикутники

Втім, зростання популярності ультраправих у Франції заперечувати складно. Якщо у 2017 році партія мала лише вісім крісел у Національній асамблеї, то нині отримає у вісімнадцять разів більше. Це реальність, з якою іншим політичним силам потрібно рахуватися – виборці “Національного об’єднання” мобілізовані, активні і вже готуються взяти реванш на президентських виборах у 2027 році. Саме тому лівому альянсу та політичній силі Макрона потрібно зробити все, щоб знайти спільну мову та не провести наступні три роки у безперспективних сварках та ветуванні законів. Щоправда, саме цей сценарій наразі здається дуже реалістичним, адже ідеологічно ці сили дуже відрізняються. 

Ліві та Макрон – закляті вороги, вимушені друзі

Відрив у кількості крісел між партією Макрона та лівим альянсом невеликий – 14 мандатів. Ані ліві, ані Макрон не мають достатньо голосів самотужки, щоб самостійно ухвалювати рішення – всього в Національній асамблеї, нижній палаті французького парламенту 577 депутатів. Тому у них немає іншого вибору, окрім, як домовитись.

Фото: EPA/UPG На телефоні відображено результати парламентських виборів , Париж, 7 липня 2024 року.

Однак зробити це їм буде складно. Альянс лівих сил, “Новий народний соціальний екологічний союз” створили напередодні виборів 2022 року з подвійною метою: протистояти ультраправим та запропонувати альтернативу політиці Макрона. До альянсу увійшли соціалісти (помірковані), “зелені” (помірковані), “нескорені” (ультраліві) на чолі з Жан-Люком Меланшоном і комуністи (ультраліві, але поміркованіші, ніж “нескорені”). Поміж цими партіями є чимало розбіжностей і за два роки вони встигли серйозно посваритися, але перед достроковими виборами зуміли знову об’єднатися, змінили назву на “Новий народний фронт” і погодити спільну програму. У підумку “Франція нескорена” Меланшона узяла 74 мандати, соціалісти – 59, “зелені” – 28, комуністи – 9. 

Щоправда, альянс так і не визначився з кандидатурою на посаду прем’єра, яку потенційно може погодитися ухвалити Макрон. Найбільш проблематичною вважають персону Жан-Люка Меланшона, який крім особистої (і взаємної) неприязні до Макрона, є одним з найрадикальніших політиків лівого флангу. Та у лавах лівого альянсу є чимало потужних персоналій, чия популярність зростала останній рік. Поміж них – Рафаель Глюксман, євродепутат та затятий проукраїнський політик (і колишній чоловік ексзаступниці міністра внутрішніх справ України Еки Згуладзе) та лідерка “зелених” Марін Тондельє, теж відома своєю проукраїнською позицією. Інша альтернатива – колишній президент Франсуа Олланд, який виборов депутатське крісло в окрузі у центрі Франції у списках соціалістів.

Фото: EPA/UPG Лідер La France Insoumise Жан-Люк Меланшон вітає прихильників після другого туру парламентських виборів у Парижі, 7 липня 2024 року.

Хоча й сам Макрон прийшов у політику як протеже Олланда та був міністром у соціалістичному уряді у 2014-2016 роках, за сім років у президентському кріслі від лівих ідей у політиці Макрона залишились самі крихти. Тому ужитися з “Новим народним фронтом” президенту буде надзвичайно складно. Ліві своєю чергою вже заявили про те, що вимагають від Макрона скасування пенсійної та міграційної реформ, які президент проштовхнув попри протести і критику. 

На Францію чекають довгі тижні, якщо не місяці палких політичних дискусій і спроб сформувати уряд. Якщо широкій коаліції не вдасться прийти до компромісів, у 2027-му, коли у Франції відбудуться президентські вибори, ультраправі можуть стати привабливою альтернативою навіть для тих французів, які цього разу за них не проголосували.

Фото: EPA/UPG Передвиборчі плакати різних партій біля виборчої дільниці в Малакоффі, Франція, 29 червня 2024 р. ​Марія Олекса Єщенко, журналістка Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram .fb_iframe_widget_lift { width: 100% !important; }  Теми: Франція, вибори, Марін Лє Пен, Еммануель Макрон Facebook Twitter LB.ua в Google News