Наталія Андибур з Калуша вже понад 15 років займається ремеслом писанкарства, 10 років з яких – професійно. Жінка створила вже декілька тисяч писанок традиційними та маловідомими техніками, повідомляє “Галицький кореспондент”.
Пані Наталія дружина священника Миколи Андибура, пароха церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, що в селі Креховичі Брошнівського протопресвітеріату.
Вона – майстриня-учасниця міжнародних проєктів та заходів. Декілька робіт прикарпатської писанкарки внесли до трьох альбомів всесвітньої асоціації. А ще Наталія Андибур увійшла до Всесвітньої асоціації художників великоднього яйця, яка об’єднує майстрів усього світу.
Володіє прикарпатка 11 техніками розпису писанки. А її колекція налічує майже тисячу писанок. Особливими вважаються роботи виконані монастирською технікою та декоровані холодним фарфором. За фахом Наталія вчителька. Але згодом вона отримала другу вищу освіту і опанувала фах керамістки.
Майстриня каже, що є традиційні, старовинні та сучасні, українські та запозичені в інших народів техніки розпису писанки. Насамперед це воскова техніка на різних яйцях – курячих, качиних, гусячих, перепилиних і навіть страусиних. Ця техніка, як мірило мініатюрного розпису. Працює Наталія і в техніці видряпування, точковий розпис, витравлювання – це коли візерунки наносяться воском і їх опускають в оцтову кислоту і вже тоді змивають віск гарячою водою. Слід зазначити, що ця техніка внесена до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Цікавими виходять писанки майстрині у техніці ажурного вирізування, яку вона застосовує на страусиних яйцях.
Декілька років тому пані Наталія здолала недугу, лікувалася у Києві і часто бувала у Патріаршому Соборі. Ще тоді виникла думка подарувати тут свої писанки, згодом так і зробила. Ті роботи побачив Блаженніший Святослав і відправив майстрині лист-подяку та архіпастирське благословення.
Через деякий час на Прощі у Крилосі писанкарка особисто зустрілася з Патріархом та Митрополитом і подарувала їм свої писанки.
“Наші предки здавна писали писанки, – каже Наталія Андибур. – Найцінніші писанки на “живих” яйцях, це коли вміст не вилучається, а залишається. Писанкуйте, пробуйте і вчіться, бо писанка – генетичний код українського народу. А ще писанки можна подарувати друзям та знайомим. Головне писати їх з чистими, світлими думками та любов’ю”.
Мар’яна ЛОКАТИР
