До дня Незалежності України Державний архів Вінницької області оновив тематичну виставку документів, які висвітлюють складний процес становлення та розвитку українського державотворення. У документальній онлайн експозиції представлені Універсали Центральної Ради УНР, «Грамота до всього Українського народу» гетьмана Павла Скоропадського, «Закон про тимчасовий державний устрій України», «Звернення Директорії УНР до всіх урядів світу» та інші.
Надзвичайну цінність для історії мають і документи , що стосуються діяльності окремих творців української державності. Адже багато з них були вихідцями з Поділля або тривалий час жили та працювали на Поділлі. Серед них і полковник Армії УНР, командуючий Подільською повстанською групою та усіма повстанськими силами Правобережної України Яків Гальчевський. Власне, його постать представлена в окремому розділі «З когорти нескорених». У ньому міститься ряд документів, які раніше не експонувалися – це записи з метричної книги про народження Якова Гальчевського, відомості про його батьків, молодшого брата, табелі успішності і навіть про призначення йому стипендії. Усі ці документи та світлини родини Гальчевських презентують уперше.
За словами кандидата історичних наук, головного спеціаліста Державного архіву Вінницької області Костянтина Завальнюка, епіграфом до цього розділу стали слова Якова Гальчевського: «Нас може і не стати, але залишимо по собі пам’ять, легенду для нових борців». Їх обрали не просто так. Адже Яків-Орел Гальчевський – один з найдостойніших отаманів доби Визвольних змагань українського народу 1917-20-х років. Попри примарні перспективи перемоги, він продовжував вести виснажливу збройну боротьбу за ідею аж до осені 1925 року. А в роки Другої світової війни, коли на Холмщині розперезалися польські шовіністи Армії Крайової, став одним із організаторів відділів Української Повстанської Армії.
«З історичних джерел відомо, що Яків Гальчевський закінчив Майдано-Трепівську церковно-учительську школу, працював у селі Сахни нинішнього Летичівського району Хмельницької області. У 1916 році був призваний до царської армії. Після демобілізації рік працював учителем. З 23 квітня по травень 1919 року – командир 61-го полку ім. Симона Петлюри Армії УНР. Потім призначений командуючим повстанськими силами на Правобережній Україні. Провів ряд успішних операцій, які пізніше описав у своїх мемуарах. А загинув під час Другої світової війни біля міста Грубешів, відбиваючись від загону польських шовіністів. До речі, його могила також зруйнована поляками», – розповідає історик.
Також у фондах архіву зберігаються автентичні підписи таких особистостей, чиї імена нам добре відомі ще з шкільного курсу історії – Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Павла Скоропадського, Володимира Чехівського. Крім того, чимало цінної та цікавої краєзнавчої інформації можна почерпнути зі сторінок тогочасної місцевої преси («Шлях», «Вісник УНР», «Поділля» тощо).
Останній розділ експозиції представляє процес відновлення незалежної Української держави в 90-х роках ХХ століття. У ньому розміщені протоколи та рішеннями сесій обласної та районних рад, документи інших державних установ, зокрема щодо обговорення нової державної символіки та проекту Конституції України. Як відзначають архівісти, вказані документи широко використовуються дослідниками та експонуються на численних тематичних виставках. Також на їхній основі співробітниками архіву підготовлено та опубліковано чимало статей у пресі. Ознайомитися з ними мають можливість усі охочі. Для цього варто просто зайти на офіційну сторінку архіву і перейти у розділ «Документальні виставки». Оновлена експозиція з’явиться на сайті вже 21 серпня.
Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниця, фото авторки
