Кравчук народився 1934 року у селі Великий Житин (тоді – територія Польщі, нині – Рівненська область).
1958-го закінчив Київський державний університет (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка) і того самого року вступив у Комуністичну партію Радянського Союзу. Протягом двох роки викладав у Чернівецькому фінансовому технікумі, потім працював методистом у Будинку політосвіти, завідував відділом пропаганди Чернівецького обкому КПУ. 1970 року закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук.
Був секретарем ЦК КПУ. Вийшов із Компартії після серпневого путчу ДКНС 1991 року. На пост президента України балотувався як безпартійний. 1 грудня 1991 року на перших прямих президентських виборах його обрали президентом України, він набрав 61,6% голосів виборців.
8 грудня 1991 року підписав із Борисом Єльциним і Станіславом Шушкевичем Біловезьку угоду, що припиняє існування СРСР.
1994 року погодився на дострокові президентські вибори, які програв Леоніду Кучмі. Потім його неодноразово обирали у Верховну Раду.
