Ця ідея не нова, СЕЗ вже існують у ряді держав. Наскільки серйозно цю ідею розглядають в Україні, поки неясно. Розбираємося, про що взагалі йдеться
[media type= “picture” position= “1”] Україна може запропонувати створити на Донбасі вільну економічну зону. Це один із допустимих компромісів під час переговорів у Мінську, вважає новий глава української делегації в ТКГ Леонід Кравчук.
“Ми можемо запропонувати розглянути питання вільної економічної зони в цих областях. До речі, в 1993 році я, будучи президентом, підписав указ про встановлення вільної економічної зони в цих регіонах, але потім це якось загубилося. Але це не означає, що неможливо повернутися до цього питання й обговорити його“, – сказав він в ефірі ток-шоу “Пульс” на телеканалі “112 Україна”.
На думку Кравчука, СЕЗ може дати більше можливостей і правових свобод на Донбасі.
“Це не новина”
Каже віце-прем’єр-міністр Олексій Резніков.
“Це саме та річ, яку ми не просто виношуємо… Ми це називаємо землями, або територіями, пріоритетного розвитку. Це робоча назва. Зараз ми говоримо про те, що ми повинні створити можливість пріоритетного розвитку Луганської та Донецької, Херсонської областей, підконтрольних уряду, зробити там точки зростання, підтягнути туди інвестиції, зробити там певні пільгові режими“, – цитує віце-прем’єра УНН.
За словами Рєзнікова, суть така: дати точки зростання, дати бажання інвесторам прийти з ризиковим капіталом і почати там вкладатися.
Тепер до матчастини.
Що взагалі таке вільна економічна зона?
Її, до речі, ще називають “особливою”. Офіційною мовою це звучить так:
“Обмежена територія з особливим юридичним статусом щодо решти території держави. Часто особливий статус виражається в пільгових податкових або митних умовах для національних або іноземних підприємців. Головна мета створення таких зон – розв`язання завдань соціально-економічного розвитку держави, окремих регіонів або галузей”.
Мета
Їх достатньо. Це:
– залучення прямих іноземних капіталів;
– створення нових робочих місць;
– розвиток експортної бази;
– імпортозаміщення та ін.
При цьому для інвесторів подібні СЕЗ можуть бути цікаві завдяки:
– наближенню виробництва до споживача;
– мінімізації витрат на митні збори;
– доступу до інфраструктури;
– використанню більш дешевої робочої сили;
– зниженню адміністративних бар’єрів.
Само собою, все вищезазначене має на увазі розвиток території, на якій створено СЕЗ. Що в контексті Донбасу може бути дуже доречним.
Як в інших країнах?
У США є понад 50 СЕЗ, через які проходить 3% національного імпорту і 2,5% експорту. У Південній Кореї таких зон 170. У Китаї економічні спецзони з’явилися ще в 1979 році.
У сусідній Білорусі СЕЗ почали створювати ще в 90-ті, нині в країні таких зон шість. Досвідом створення СЕЗ можуть похвалитися і в Польщі.
