Сили безпеки Венесуели 29 липня застосували сльозогінний газ проти протестувальників, які заперечували перемогу на виборах, яку заявляв самопроголошений президент Ніколас Мадуро.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; margin: 10px 0; order: -2; } #mobileBranding { margin: 0 !important; } }
Тисячі людей заполонили вулиці кількох мікрорайонів столиці, скандуючи «Свободу, свободу!» і «Цей уряд впаде!», пише AFP.
Деякі зривали агітаційні плакати Мадуро з вуличних стовпів і спалювали їх.
Нацгвардійці застосували в бік протестувальників сльозогінний газ. Дехто у відповідь закидав охоронців камінням.
Дві статуї Уго Чавеса, попередника Мадуро, були повалені протестувальниками.
61-річний Мадуро раніше відвідав засідання, на якому Національна виборча рада засвідчила його переобрання на третій шестирічний термін. Він відкинув міжнародну критику та сумніви щодо результатів виборів, стверджуючи, що Венесуела була об’єктом спроби «державного перевороту» «фашистського та контрреволюційного» характеру.
Натомість кандидат від опозиції Едмундо Гонсалес у понеділок оголосив, що його кампанія має необхідні докази, щоб показати, що він виграв спірні вибори.
Опозиція повідомила журналістам, що вона отримали понад 70% підрахунків недільних виборів, і вони показують, що Гонсалес має більш ніж удвічі більше голосів, ніж Мадуро, повідомляють західні медіа.
Попередні вибори супроводжувалися масовими протестами, які мало не переросли у збройне протистояння. Представник опозиції Хуан Ґуайдо, посилаючись на ймовірні фальсифікації підсумків виборів, оголосив себе тимчасовим президентом – таким його тоді визнали США та ще низка країн. Реальна влада, проте, залишилася в руках Мадуро.
Згодом влада Венесуели за посередництва США провела серію переговорів з представниками опозиції, результатом яких стала відмова опозиції від визнання Ґуайдо президентом. Влада, своєю чергою, пообіцяла допустити опозицію на нові вибори. Сполучені Штати тоді ж зняли низку санкцій, раніше запроваджених проти Каракаса.
