“Два мира – два Шапиро…”.
Кліше давно минулих часів чи пародія на кліше? І не згадаю, але аж надто в тему ці “два Шапіро”…
Суддя Верховного суду США Рут Гінзбург, із якою прощається цими днями Америка, народилася 1933 року у Брукліні в сім’ї вихідця з Одеси та емігрантки з Австрії, й емігрантський витік її життя легко виштовхує нашу фантазію в царину, давно сходжену кінематографом: царину альтернативної біографії. А що, якби її батьки не емігрували б?
Уявити собі долю єврейки, яка народилася 1933 року в Австрії, на жаль, не становить особливих труднощів. Якщо не закладатися на диво, маленьке життя це швидко перервалося б в одній із треблінок.
Типову долю уродженки Одеси 1933 року народження теж уявити не надто складно. Припустімо вдалий варіант: батьки проскочили 1937 рік і встигли евакуюватися 1941-го; дівчинка пережила війну і повернулася з евакуації.
На час вступу до інституту (1950 рік) найблискучіша успішність не дала б змоги юній “космополітці” вступити в жодний університет – яка там юриспруденція, який філфак, про що ви! Їй було б уготовано що-небудь суто технічне – чи педінститут, Христа ради. Майбутня кар’єра Рут мала б вигляд…
Утім, про що я, якої Рут? Вона була б Рита чи Раїса… Єврейське ім’я звучало викликом у будь-якому вигнанні з часів вавилонських. Моя бабуся Ейдля була в радянському світі Лідією, дід Шломо – Семеном…
Але і прізвища (що свого, що чоловіка) із лишком вистачило б, щоб намертво перекрити нашій героїні кар’єрний ріст. Великий однофамілець Рут, фізик Віталій Гінзбург, до передпенсійних і відлижних років завідував кафедрою в Горькому. Альтернативною реалізацією було дисидентство: цей “крутий маршрут” пройшла інша однофамільниця, мати Василя Аксьонова…
Гени пальцем не розчавити, як любить говорити художник Борис Жутовський. Темперамент бере своє, і важко уявити Рут (навіть під ім’ям Рити), яка проводить своє життя канцелярською мишкою або біля кульмана в радянському НДІ. З огляду на легендарний характер, Рут пішла б саме крутим маршрутом. Легко уявити, що вона передруковує “Хроніку поточних подій”, як Віра Лашкова, веде судову хроніку, як Фріда Вігдорова, виходить на демонстрацію разом із Горбаневською… Легко уявити її маргінальне місце в радянському соціумі – і дай ще бог, щоб обійшлося без табору або психушки.
Можливо, потім трапилася б і еміграція – той самий Бруклін, але вже просто доживання, без імені й долі, і смерть її було б відзначено аркушем у чорній рамочці, на стенді в єврейській громаді, і тільки.
Легко уявити собі і 65-річну радянську “Раїсу” Гінзбург – серед “виконробів перебудови”, у помічниках у депутата Міжрегіональної депутатської групи (навряд чи депутаткою – єврею чи жінці ще можна було претендувати на це, але суміщення було, здається, перебором навіть для пізньо-радянських часів).
Коротке маргінальне депутатство (неподалік від Сергія Ковальова) легше уявити на початку 90-х: Жириновський тягав би її за волосся на радість піплу…
Хто вона, наша героїня, у новому розкладі, у путінські нульові й десяті? “Ліберастка”, міська божевільна, потіха для федерального телебачення, опудало для росіян. Так-так, можливо, стару іноді навіть пускали б у кадр, як пускають Аллу Гербер або Леоніда Гозмана – аж надто гарна фактура, ги-ги. Ось такі й хочуть погубити велику Росію!
…Суддю Верховного суду США, легенду й гордість країни, Рут Гінзбург проводжає в останню путь уся Америка – Америка, яку їй вдалося змінити. Америка, яка показала свою здатність змінюватися й робити висновки зі своїх історичних поразок.
Життєвий шлях цієї великої жінки не був усипаний трояндами – хоч греблю гати вистачало на ньому і сексизму, й антисемітизму, і просто дрімучої відсталості, – але ставка на свободу і, вже вибачте, ліберальні цінності виграє у тривалій грі! Видно, непогано було замішано це тісто батьками-засновниками…
Доля судді Верховного суду США Рут Гінзбург – прозорий приклад того, як це працює в руках у матінки історії. Ми – прозорий приклад того, що буває, коли цими базовими цінностями нехтують.
Джерело: Виктор Шендерович / Facebook
