Поки я їду в Люблінський суд на вирок “Новому величию”, дивлюся новини: Россільгоспнагляд із гордістю (гордістю, трясця його матері!) повідомляє, що протягом п’яти років залив відбілювачем, роздавив тракторами, закопав у землю і просто спалив 36 тис. тонн “санкційної” їжі.
У країні із 20 млн жебраків (зараз кількість, звісно, зросла). У країні, де середня зарплата – дай боже, $500. Де… Та можна подумати, ніхто не знає, “де”. Усі знають – і ті, хто давить, спалює, закопує, – тим більше.
Зате Дмитро Патрушев – міністр сільського господарства. Тезка, випадковий збіг? Ні, рідний син “секретаря ради безпеки”, путінського дружка, який усюди шукає ворогів і зрадників та поїхав від ненависті до цивілізованого світу.
Сьогодні в “Российской газете” у тата із сином сімейний підряд. Один розповідає про лібералів, що призвели до Першої світової війни, інший – про те, як класно жити із забороненою продукцією, як рвонуло сільське господарство. Так рвонуло, що в тому ж Хабаровську помідори по 600 руб.
Але все це – тільки тло. Тло для Люблінського суду, де сьогодні із хрускотом, зі смаком, із чавканням будуть жерти життя невинних людей. Це вам не “санкційна” продукція, це можна. Це – людоїдство.
Джерело: Дмитрий Гудков / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
