В Івано-Франківську 20 січня відбувся футзальний матч на підтримку зниклих безвісти та полонених військовослужбовців, пише “Суспільне”.
За словами організаторки заходу та дружини військовополоненого Анни Михайлишин, до гри долучилися майже 30 ветеранів та волонтерів, щоб нагадати: війна триває, а кожна родина, чиї рідні в російській неволі, веде свою щоденну боротьбу.
“Для мене важливо, щоб люди про нас не забували. Щоб пам’ятали, що такі родини є, що їм болить. Я завжди кажу: горе та біль в нас — спільні. Історія в кожного різна, але проблема ця у всіх одна. На жаль, люди починають забувати”, — каже Анна Михайлишин.
>
Ветерани та волонтери, які кожні два-три тижні везуть допомогу на передову, цією грою вкотре нагадують про тих, хто перебуває у нелюдських умовах полону, розповідає голова Спілки волонтерів Прикарпаття Ігор Лукинів. Він також додає, що подібні заходи повинні відбуватися постійно.
>
“Дуже багато моїх знайомих та друзів зараз перебувають у полоні. Треба людям показати, що хлопці понад півтора року в неволі. Донести це до людей, бо для когось війна вже закінчилася. Слід постійно їм нагадувати про це”, — пояснює Ігор Лукинів.
Наречений Насті Іващенко боронив українські землі на Луганському напрямку. Дівчина каже: востаннє чула його голос у червні 2022 року. Відтоді жодної звістки від нього немає.
“Сьогодні ми зібралися на цьому футзальному матчі, аби нагадати суспільству і владі, міжнародним спільнотам, що у нас досі є тисячі полонених, які щодня піддаються тортурам, а також — тисячі зниклих безвісти. Хочемо нагадати нашій владі, що треба активніше вести процес обміну”, — говорить Настя Іващенко.
За словами керівника департаменту молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міськради Віталія Матешка, в місті регулярно проводять спортивні змагання на підтримку військовополонених. Це — чемпіонати з легкої атлетики, спаринги з окремих видів єдиноборств, футбольні матчі та марафонні забіги.
“Нам потрібно за будь-яку ціну витягувати наших людей з полону. Не лише військових, але й цивільних, які перебувають у різних куточках країни-агресора. Для нас дуже важливо, щоб ми це зробили”, — каже Віталій Матешко.
