Рівень інвестицій в електромережі – найнижчий серед усієї комунальної інфраструктури України, про це йдеться у спецпроєкті “Економічної правди” під заголовком “Хто і скільки інвестує в українську енергетичну і комунальну інфраструктуру”.
Видання стверджує, що в тепломережі інвестують 6543 грн на 1 км, водопровідні труби – 3450 грн/км, а найменші інвестиції одержують газопровід – 700 грн/км та електромережі – 637 грн/км. Окрім того, поточна модель тарифоутворення cost+ для комунальної та енергетичної сфери веде до підвищення тарифів. Кожен громадянин України платить менше ніж $1 на місяць (22 грн) на підтримку всіх комунікацій, якими в його житло надходять електрика, газ, вода і тепло. Але навіть ці кошти розподіляють між операторами нерівномірно, і такий перекіс призводить до гострого дефіциту інвестицій для електричних і газових мереж.
Водночас контроль ефективності використання тарифних коштів на інвестиції в мережі державних підприємств майже повністю відсутній. Механізм контролю існує у приватних енергетичних компаній, які керують розподільними мережами, однак саме вони мають найменшу можливість інвестувати – чинна регуляторна модель cost+ блокує приплив інвестицій. Це негативно впливає на стабільність і безпеку мереж, пише портал.
В українських обленерго індекс SAIDI, який характеризує надійність мереж, у чотири рази гірший, ніж у Польщі.
“Мережі перебувають у жалюгідному стані через гострий дефіцит інвестицій. В Україні їхній рівень – найнижчий у Європі. У нас інвестиції в кілометр енергомереж у п’ять разів менші, ніж у Румунії. Відставання від Польщі – у шість разів, від Німеччини – у вісім разів, від Великобританії – у 30 разів. Зрозуміло, що найнижчий рівень інвестицій призводить до низької якості послуг. Оновлення мереж потребуватиме щонайменше 15–20 років”, – сказав експерт інституту Кеннана (США) та Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп.
Зазначено, що для розв’язання проблеми потрібна зміна тарифної моделі. Наприклад, використання так званого RAB-регулювання, коли спочатку залучають фінансування, проводять модернізацію мереж і зменшення витрат. Підвищення в такий спосіб ефективності дасть змогу вигідно працювати в межах затвердженого тарифу.
“При нинішній системі cost+ мережі доведеться модернізувати частинами протягом 30 років. А ось RAB-тарифи дозволяють відразу привести їх в ефективний стан, що призведе до економії при експлуатації. І така економія дозволить розраховуватися, у тому числі, і за залучені для цього кредити”, – пише “Економічна правда”.
На думку директора Центру енергії, природних ресурсів та геополітики Аріеля Коена, нова методологія є виходом у сформованій ситуації: “RAB-тарифи є невід’ємною частиною успішних реформ енергоринків у Чехії, Грузії, Угорщині, Польщі, Румунії тощо. Цей тариф, як показав досвід Західної і Центральної Європи, є ключем, який відкриває двері для прямих іноземних інвестицій в енергетичні мережі”.
Економіст Владислав Іноземцев зазначив, що якщо Україна хоче вийти на європейський рівень та інтегрувати свої електромережі з електромережами західних сусідів і водночас забезпечити довгострокову незалежність від Росії, їй потрібно якомога швидше провести реформу RAB-тарифу. Водночас найефективнішою умовою буде нарахування ставки прибутковості від інвестицій на рівні WACC на всі активи операторів системи розподілу.
Згідно з даними НКРЕКП, зношеність мереж в Україні становить 80%, заявляв 2017 року в ефірі NewsOne тодішній голова відомства Дмитро Вовк.
За інформацією Delo.ua, Нацкомісія з енергетики із 2012 року розглядає можливість переходу на стимулювальне тарифоутворення, але його досі не введено.
