Англомовна вікіпедія називає аль-Джолані “фактичним главою Сирії”
Революціонер у третьому поколінні
Ахмед Хусейн аль-Шараа — так насправді звуть лідера альянсу «Хаят Тахрір аш-Шам», який народився 1982 року в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) в родині сирійських біженців.
Його дід був ключовим лідером опору французькій окупації Сирії. Коли Ізраїль захопив Голанські висоти, змушений був тікати в передмістя Дамаска.
Батько аль-Джолані, Хусейн аш-Шараа, у молодості був активістом націоналістичного арабського руху, згодом співпрацював з Організацією визволення Палестини, після кількох ув’язнень виїхав до Саудівської Аравії, де працював інженером й опублікував кілька книг про регіональний розвиток. Балотувався до сирійського парламенту, проте невдало.
У 1989 році родина повернулася до Сирії, оселилася в околицях Дамаска. Про юність майбутнього лідера повстанців відомо небагато. Біограф Хуссам Джазматі описує його тоді як старанного, але нічим непримітного хлопця, який вивчав медіа в місцевому університеті. У нього нібито був роман з алавітською дівчиною, однак обидві родини виступили проти їхнього одруження. (Суніти, до яких належить родина аль-Шараа, й алавіти вважають одне одного єретиками.)
Сам він в одному інтерв’ю сказав, що його радикалізувала Друга інтифада (велике повстання палестинців проти Ізраїлю з 2000-го по 2005 рік): «Мені було тоді 17 або 18 років, і я почав думати про те, як я можу виконувати свої обов’язки, захищаючи людей, яких гноблять окупанти й загарбники». У 2003 році Ахмед аль-Шараа переїхав до Іраку, де приєднався до «Аль-Каїди», щоб боротися проти США. Доволі швидко молодий сирієць почав підніматися ієрархією місцевих ісламістів, що могло свідчити про неабиякий хист чи лідерські якості.
У 2006-му його взяли в полон американські військові, і наступні п’ять років він провів у сумнозвісній в’язниці Абу-Грейб, американських таборах для інтернованих Кроппер і Букка (бази, де американці утримували полонених ісламістів, стали розсадниками ісламського екстремізму), а також іракській Аль-Таджі.
Фото аль-Джолані в полоні в Іраку, 2006 рік
Після звільнення 2011 року він написав для тогочасного лідера іракської «Аль-Каїди» Абу Бакра аль-Багдаді 50-сторінкову працю про історію Сирії, її географію та конфесійне розмаїття, і той відправив 29-річного аль-Джолані додому — за його власними спогадами, з 50 чи 60 тисячами доларів, які мали допомогти створювати в Сирії «Фронт ан-Нусра», місцеву філію «Аль-Каїди». У Сирії власне тоді спалахнуло потужне повстання проти режиму Асада — організація під проводом аль-Джолані швидко набула впливу в провінції Ідліб.
На початку 2013 року аль-Багдаді оголосив, що пориває з «Аль-Каїдою» і з «Фронтом ан-Нусра» об’єднався в нову організацію «Ісламська держава Іраку та Леванту». Аль-Джолані приєднатися до ІДІЛ відмовився, залишившись в «Аль-Каїді». Це рішення, можливо, врятувало йому життя: у 2017-му США оголосили аль-Багдаді, організатора й натхненника численних терактів, особливо небезпечним глобальним терористом, пообіцявши за його голову нагороду 25 млн доларів. 27 жовтня 2019 року аль-Багдаді підірвав на собі пояс смертника, коли бійці американського загону спецпризначення «Дельта» спробували схопити його. Оголошуючи про це, тогочасний президент США Дональд Трамп заявив: «Він помер як собака. Він помер як боягуз. Тепер світ став набагато безпечнішим місцем».
Організацію аль-Джолані США оголосили терористичною ще наприкінці 2012 року, а він отримав той самий статус, що й аль-Багдаді, у травні 2013 року. З поясненням, що його кінцевою метою є «встановлення інституту ісламістського шаріату», а через дії смертників «Фронту ан-Нусра» загинули мирні сирійці.
США пропонували за аль-Джолані 10 мільйонів
Однак активного полювання США на лідера організації, вочевидь, не було.
Реформатор
У 2016 році аль-Джолані також дистанціювався від «Аль-Каїди», її ідей глобального халіфату і практик терористичних організацій, зосередившись на боротьбі проти режиму Асада.
«Нова формація не має жодного стосунку до будь-якої зовнішньої сили», — заявив він тоді про свою організацію.
Аль-Джолані на відкритті будівництва водозабірної свердловини для кількох сіл у провінції Ідліб
Утримавши після поразки опозиції від сил Асада, Росії та Ірану контроль над Ідлібом, аль-Джолані створив у 2017 році альянс, який отримав назву «Хаят Тахрір аш-Шам» (ХТШ, Організація визволення Леванту). Він також намагався порозумітися з іншими опозиційними угрупованнями, насамперед поміркованими організаціями, лояльними до Туреччини. При цьому викорінив у Ідлібі осередки «Ісламської держави» й «Аль-Каїди».
2017 року в провінції навіть створили щось на кшталт цивільного уряду. (Зараз його очільник Мохаммед аль-Башир формує перехідний уряд Сирії). Уряд ХТШ видавав місцевим мешканцям документи і збирав з них податки.
Мохаммед аль-Башир
При цьому слідча комісія ООН з питань Сирії заявила, що задокументувала порушення альянсу «Хаят Тахрір аш-Шам»: тортури, сексуальне насильство, нелюдське поводження. «Хоча пік інцидентів припав на 2014 рік, подібний рівень порушень задокументовано з 2013-го по 2019 рік», — сказано у звіті за березень 2021 року. Правозахисна група Syrians for Truth and Justice також звинуватила владу Ідлібу в силових розгонах протестів й ув’язненні та катуванні критиків.
Аль-Джолані натомість заявив CNN, що випадки жорстокого поводження у в’язницях «були не за нашими наказами чи вказівками» і його організація вже притягнула причетних до відповідальності. Хоч раніше в інтерв’ю PBS він казав, що особи, яких ув’язнювали, були «агентами режиму (Асада), росіян, крадіями або членами ІДІЛ».
Окрім формування цивільних інституцій, лідер альянсу «Хаят Тахрір аш-Шам» серйозно змінив військовий компонент організації, очистив її від украй радикальних елементів і перетворив на щось подібне до сучасної армії. (У Сирії аль-Джолані також вважають військовим теоретиком, автором текстів про сучасні стратегії ведення війни, які він написав під псевдонімом Абдулла бін Мухаммад.)
«Те, що ми бачимо зараз, є результатом навчання й професіоналізації військ ХТШ за останні кілька років, — сказав у коментарі The Washington Post Джером Древон, старший аналітик Міжнародної кризової групи з питань джихаду й сучасних конфліктів. — У них є спеціалізовані підрозділи безпілотників, піхотні й танкові. Їхні дії набагато краще скоординовані, ніж те, що вони могли робити раніше».
Хамелеон
Реформуючи свій альянс, аль-Джолані також попрацював над власним іміджем: змінив форму бороди і традиційний для джихадистів стрій на вестернізоване мілітарі. Він часто наголошує, особливо коли спілкується із західними медіа, що змінився не лише зовні.
Раніше аль-Джолані виглядав як канонічний ісламіст
Аль-Джолані зразка 2024 року
І якщо під час першого телеінтерв’ю 2014 року він казав телеканалу Al Jazeera, що Сирією слід управляти згідно з нормами шаріату, то згодом декларував уже толерантність і захист меншин, зокрема, алавітів, друзів і християн.
Він також заявив в інтерв’ю CNN, що вважає несправедливим оголошення його організації терористичною, оскільки вона відмовилася від давніх поглядів (глобального джихаду) на користь внутрішнього порядку денного.
«Я кажу, що судіть не за словами, а за діями. Реальність каже сама за себе. Ці класифікації насамперед політичні й водночас хибні, — зазначив він CNN у грудні цього року, розповідаючи про свої погляди. — Я вважаю, що кожна людина в житті проходить через фази й досвід. У міру зростання ви вчитеся. І вчитеся до останнього дня свого життя».
«Він часто каже, що реальний світ повинен направляти ваш іслам, що ви не можете нав’язати свій іслам реальному світові», — зазначив у коментарі The New York Times Джером Древон.
Його колега Дарін Халіфа, старша спеціалістка з питань Сирії Міжнародної кризової групи, яка неодноразово зустрічалася з аль-Джолані, додає, що серед ключів до його успіху стало коло молодих радників.
«Вони дуже добре освічені, розуміють зовнішній світ. Не мають бункерного менталітету», — вважає вона.
Коли загони ХТШ підійшли до Алеппо, аль-Джолані наказав «не вселяти страх» у представників меншин.
«Алеппо завжди було і залишається перехрестям цивілізацій і культур, з довгою історією культурного й релігійного розмаїття», — сказав він. У інтерв’ю The New York Times лідер альянсу «Хаят Тахрір аш-Шам» також заявив, що «не можна нав’язувати людям свої ідеї».
На думку Джерома Древона, ситуація, в якій опинився аль-Джолані, нагадує ситуацію президента України Володимира Зеленського 2022-го.
«У певному сенсі це його (аль-Джолані) момент Зеленського, — переконаний він. — Зеленського критикували до війни в Україні, а потім він став державним діячем. Питання в тому, чи зможе аль-Джолані здійснити таке саме перетворення».
Першочергове завдання лідера альянсу «Хаят Тахрір аш-Шам» — переконати США й Захід загалом, що з ним можна мати справу. Ще в першому інтерв’ю американському журналісту 2021 року аль-Джолані сказав, що його роль у боротьбі з Асадом й ІДІЛ, а також у контролі території з мільйонами переміщених сирійців, які потенційно можуть стати біженцями, відображає спільні інтереси зі США та Європою.
Журналіст PBS Мартін Сміт й Абу Мухаммад аль-Джолані
«Перш за все цей регіон (Ідліб) не становить загрози для безпеки Європи й Америки, — сказав він. — Цей регіон не є плацдармом для здійснення іноземного джихаду».
Аль-Джолані також додав, що критикував політику Заходу щодо Близького Сходу, проте не казав, що хоче воювати з ним. У минулому його організація навіть була проти операцій за межами Сирії: «Я повторюю: наша участь в “Аль-Каїді” є минулою епохою, і вона закінчилася. І навіть у той час, коли ми були з “Аль-Каїдою”, ми були проти зовнішніх атак, проти того, щоб націлюватись на європейців чи американців».
Аарон Зелін, старший науковий співробітник Вашингтонського інституту, переконаний, що аль-Джолані та його рух є політичними прагматиками: «Вони є чимось середнім між традиційними політичними ісламістами та тими, кого ми назвали глобальними джихадистами, як-от члени “Аль-Каїди” та “Ісламської держави”».
Він також зазначив, що наміри аль-Джолані важко зрозуміти, оскільки той є хамелеоном.
Натомість Йорам Хазоні, ізраїльський учений, близький до Беньяміна Нетаньягу, у коментарі The Financial Times назвав альянс «Хаят Тахрір аш-Шам» «суміжним з “Аль-Каїдою” монстром» і додав, що його успіх є катастрофою.
Ізраїльський уряд із цим, схоже, згоден: ВПС країни завдали 10 грудня кількохсот ударів по військових аеродромах Сирії, арсеналах й оборонних підприємствах — щоб «не допустити потрапляння зброї в руки екстремістів».
