І втрати, і поточний ремонт, і кінець ресурсу, і заміна стволів, і безліч нових навчальних частин, стрілецьких бригад збільшують потребу в артилерії.
Причіпна гармата «Богдана-Б» на стрільбах
Від протистояння на півночі, де тривають війна малих груп і дуелі через кордон, аби розширити сіру зону, до активності в Причорномор’ї та нижній течії Дніпра, де сторони здійснюють протидесантні заходи й обрізають постачання на островах — скрізь як повітря потрібні наряди артилерійського вогню.
Звичайно, важливе місце тут займає економіка — від 1,5 млн євро за причіпну гармату до 2,8 млн за САУ. Наприклад, ціна на той самий CAESAR доходила до 4.5 млн. Це крім істотної різниці в експлуатаційних витратах.
Вибір донора очевидний — для 155 мм гармати з довжиною ствола 52 калібру відмінно підходить лафет від «Гіацинта» з його 8-метровим стволом.
Їх виготовили понад 2600 штук, і знятих з озброєння вистачає на ринку від Казахстану й Іраку до Фінляндії.
У нас «Гіацинти-Б» також є, і там досить специфічні 152 мм снаряди — вони дефіцитні, боєприпас розроблений спеціально під цей тип зброї.
Самим росіянам бракує таких «кабанчиків», як, утім, і змінних стволів, а Північна Корея та Іран допомогти не можуть — немає школи й компетенцій.
Ну і на початковому етапі простіше масштабувати виробництво стволів в Україні та ЄС, 155 мм стволи виробляє відразу кілька підприємств по обидва боки кордону.
Той-таки Краматорський завод (місячна стеля у 20 «Богдан» вперлася в шасі, а не стволи), природно Rheinmetall в Унтерлюсі (у них до масштабування вже був пакет до 450 стволів різного калібру), французький Aubert & Duval, що працює з часів Першої світової та має компетенції роботи з титаном, шведи, чехи, британські верфі, які спроможні виготовляти стволи.
Загалом, мені здається, уже кілька років, коли стало зрозуміло, що війна дронів усе одно не обійдеться без арти, адже знадобилися 3 млн американських снарядів і 2 млн європейських, включаючи чеську ініціативу, і США, і ЄС активно вкладаються в розширення виробництва стволів.
І тепер ось час збирати вершки. А Москва сподівалася на запаси своїх стволів з часів СРСР, а на прикладі «Коаліції» та мертвих «Мотовиліхінських заводів» дуже добре видно, що в них не вийшло.
Про артилерію ворога: дефіцит стволів і корейські снаряди
Звичайно, збільшити випуск шасі складніше й дорожче, тому логічно використовувати на початковому етапі донорів для бусту — швидкості виробництва, економії на одиниці та верстатній базі.
Коли можна, використовувати ту саму данську модель — гроші в ОПК в Україні та для України, щоб було більше боєготової техніки на лінії та поблизу неї, а не планів і погоджень.
Упевнений, що й під довжину 39 калібрів почнуть використовувати лафети від Д-20 та Мста — це було б логічно, економічно обґрунтовано й вписувалося б у проєкти на кшталт паліативного ППО.
Так було в будь-яку велику війну — кургузi гармати Першої світової досхочу попили крові й у Другій.
Судячи з того, що нещодавно в Bild вийшов сюжет зі стрільб на німецькому полігоні, а минулого року викочували прототип — тривають активні роботи з упровадження в серійне виробництво, викорінення дитячих хвороб, освоєння й передача у війська.
Виробничі майданчики в ЄС і Україні дублюють, щоб організаційні моменти, бомбардування, диверсії, страйки не спричинили провал по всьому ланцюгу поставок.
Тягач з відео — Daewoo Novus 4×4 вантажопідйомністю 11 тонн. Непогано, щоб локалізація в Україні тривала і була б більшою за заявлені 50 %.
Причіпна Богдана-Б
Але викруткове складання важких автомобілів у країні, попри кампанію ударів з повітря, здавання десятками штук, — знову ж приємний дзвіночок.
Причіпна артилерія в епоху тривимірної війни показує гарне виживання — якщо в АТО / ООС вона працювала на викаті, з базового табору, то зараз може і зі стаціонарної позиції.
Правильно обладнаний, перекритий зверху капонір, з довгим пологим входом, сітки від дронів і над позицією, і всередині капоніра, поділ запасу снарядів і позиції погрібками і звивистими ходами, спеціальні групи, що займаються питаннями ППО в епоху дронів (з аналізаторами частот, РЕБ, ПЗРК з лазерним наведенням, помповими рушницями) дають можливість працювати з хорошим шансом виживання.
Бо КАБ далекі від їхніх західних аналогів за точністю, крім того, і наша радіоелектронна боротьба не стоїть на місці — домогтися прямого влучення в перекритий капонір непросто. А дрони й КББ на добре підготовленій позиції не панацея.
Тил Заходу й вільного світу продовжує працювати на нас. Здається, що це звучить трохи пафосно, але так і є. Саме це дає нам можливість бачити, як «друга армія планети» використовує ослів і гармати часів Сталіна.
Росія не збирається зупинятися
Причіпна гармата «Богдана-Б» під час стрільб
