Сорін Боканча
Хоча кандидатів — як у футболі — одинадцять, насправді важливими є лише кілька. Бо більшість із тих, хто зареєструвався в передвиборчих перегонах — це так звані кандидати-кролики. Вони не для перемоги. Вони — аби зіграти на руку тим, хто прагне прорватися до другого туру. Відродження популізму в Румунії — явище не нове. Воно вже було на попередніх виборах, навіть на тих, що були скасовані. Тоді все оберталося довкола фігури Келіна Джорджеску.
TikTok проти гречки: несподівані результати першого туру виборів президента Румунії
Як я вже казав: з 11 кандидатів справді важать лише кілька. І частина з них перейняли популістську риторику. Зокрема, Крін Антонеску (єдиний кандидат від урядової коаліції соціал-демократів і націонал-лібералів. — LB.ua), який приміряв костюм Келіна Джорджеску. Це кандидат від коаліції влади. Кандидат, який мав би бути в лідерах. За ним стоїть величезна політична машина. І все ж, на мою думку, він навіть не потрапить до другого туру. Ось такий парадокс: кандидат із найбільшою задекларованою підтримкою — і при цьому поза грою. Тому що у 2012 році він уже продемонстрував свій антиєвропеїзм і антизахідність.
Крін Антонеску вітає своїх прихильників після реєстрації на президентських виборах, Бухарест, 9 березня 2025 року.
Тоді разом з Віктором Понтою (афілійований із соціал-демократами політик, колишній прем’єр-міністр Румунії, нині «незалежний» кандидат. — LB.ua) організував парламентський переворот. Якщо ще хтось пам’ятає — те зловісне літо 2012-го, коли цей дует зі сумною славою — Антонеску й Понта — похитнув основи румунської демократії. Вони намагалися розвернути Румунію на схід, особливо в бік Китаю, який тоді був фаворитом Понти.
Тож маємо цих двох кандидатів, які вже були у великій політиці. І обидва пішли звідти ганебно. Один — програвши вибори (Понта. — LB.ua). Інший пішов у десятирічну «відпустку», отримавши у винагороду місце чоловіка євродепутатки, яку сам і просунув у список. Мовляв, забезпечив собі пенсію на десять років.
І ось тепер Антонеску витягують з політичного холодильника. І подають як нову надію Румунії. Це виглядає як знущання з виборця. Серйозно, ви пропонуєте нам розігрітий суп під назвою Крін Антонеску? Ми вже одного разу його скуштували.
Це був найбільший прогульник у парламенті — депутат з найбільшою кількістю пропусків. Потім десятилітнє зникнення. І тепер «кандидат-надія» від коаліції? Яка може бути надія у країни з кандидатом, який десять років не був публічно активним. З тим самим, який 2012 року, як виконувач обов’язків президента, зняв прапор НАТО з Котрочені (адміністрація президента Румунії. — LB.ua). Символічно і показово.
Прем’єр-міністр Румунії Віктор Понта під час голосування в парламенті, 12 червня 2015 року
Віктор Понта — це політична патологія. Хамелеонізм такого масштабу — це рідкість. Колись він називав себе вільнодумцем. А тепер весь у Бога. Починає з Бога, закінчує Богом, і кожні п’ять хвилин знову Бог. Повсюди. Можна подумати — справжній вірянин. Але ні — він великий каботин. Людина, що використовує дешеві маніпуляції. І настільки явно удає, що сам себе компрометує — розмовляє вже майже як Джорджеску. А все через те, що битва за 30 % виборців, які орієнтуються на популістського лідера.
А що таке популістський лідер в Румунії сьогодні? Це антизахідний лідер. А якщо ти антизахідний, то автоматично антиукраїнський і проросійський. Бо три роки спротиву України Росії — це насправді три роки оборони Заходу. І коли я говорю про антизахідну риторику — це однозначно: антизахідний політик не може бути проукраїнським. Він мусить бути антиукраїнським. Не тому, що Україна — більше Захід, ніж Румунія, а тому що Україна — це бастіон. Це стіна, яка тримає Росію якомога далі від Європи.
У Румунії існує глибоке антиросійське почуття. І воно сформувалося внаслідок жахливого історичного досвіду, який Румунія, та й не лише вона, мала з так званим російським братерством. Ми дуже добре знаємо, що таке російське братерство. Це коли тебе просто розчавлюють. Це не партнерство, а покора. Рабство.
Сорін Боканча
Отже, стійкого, послідовного проросійського руху в Румунії немає. Є лише невеликий сегмент, і той змінний: там постійно з’являються нові обличчя, зникають старі. Тоді як домінантне, масове почуття в Румунії антиросійське. Воно чітке, сформоване, бо практично в кожній родині є хтось, хто постраждав від росіян, від радянської окупації. Це живе в масовій історичній пам’яті. І тому не дивно, що, згідно з опитуваннями, рівень підтримки Європейського Союзу практично дорівнює рівню антиросійських настроїв. Бо румуни — і правильно, як на мене — розуміють, що бути проєвропейським не сумісно з проросійськістю.
Росія сьогодні повністю себе позиціонує в таборі антиєвропейському, антизахідному. І не можна одночасно підтримувати і біле, і чорне. Для румунів Європейський Союз — це біле. А Росія — чорне. Іншого не дано.
Росія втручається не з 2024-го. Вона діє ще відтоді, як почалася війна проти України — починаючи з анексії Криму. Тоді почалася і її війна проти всього Заходу: через дезінформацію, підривну діяльність, інформаційні атаки.
Те саме ми бачимо й у випадку з Келіном Джорджеску. Його «підготовка» розпочалася давно. TikTok-акаунти, які нині працюють на нього, були створені ще у 2016 році й зберігались у сплячому режимі, щоб активуватись у потрібний момент — коли, на думку кураторів, дозріють умови, щоб досягти бажаного ефекту.
Келін Джорджеску вітає прихильників після засідання суду в Бухаресті, 5 березня 2025 р.
Блогери TikTok, які допомогли Дорджеску перемогти у першому турі виборів у Румунії, залишили країну
Росія не діяла навмання. Її мета — виростити публіку, чутливу до обскурантизму. І першим великим експериментом стала пандемія. Антиваксерський наратив — це був ґрунт для Келіна Джорджеску. Людині з базовою освітою здається абсурдним заперечення вакцин — того, що рятувало життя людства впродовж всієї історії. Без вакцин ми не мали б сучасної цивілізації. Населення Землі не сягнуло б навіть мільярда — бо смерть була повсюдною. Вакцини перемогли смертельні хвороби, як і під час COVID-19. І ось коли ви формуєте публіку, яка раптом починає вірити в конспірологічні змови, у цілюще повітря, в народні засоби, яка відкидає науку, ця публіка готова ковтнути все, що завгодно.
У виступах Келіна Джорджеску лунали речі, в які не повірив би навіть школяр. Наприклад, що давні люди жили лише на ягодах і повітрі, попри те, що наука чітко каже: те, що відділило нас від тварин — це білок. Людство стало людством через споживання тваринного білка. Казати, що ми жили на ягодах — це говорити про мавп, не про людей. Але й такі нісенітниці знаходили підтримку. Бо антиваксерська кампанія була тестом: скільки обскурантів ми можемо зібрати? І — згодом — спрямувати до виборчої урни.
На жаль, в епоху соціальних мереж ситуація ускладнилася. Перевірена, достовірна інформація втрачає позиції. Людина більше не хоче, щоб хтось проводив її через потік інформації, пояснюючи, що правда, а що фейк.
Чоловік тримає плакат із зображенням Келіна Джорджеску перед будівлею Генеральної прокуратури в Бухаресті, 26 лютого 2025 року.
Як ви вважаєте, після рішення не допускати Келіна Джорджеску до участі в новій кампанії його феномену кінець?
Я вважаю, що так. Ми вже минули верхню точку кривої Гауса. Як і будь-яке явище, був ріст, тепер спад. Але залишаються послідовники. Це ті, хто з ірраціональною релігійністю вірив саме в нього. Його наступник, Джордже Сіміон (лідер ультраправої партії AUR, яка підтримала Джорджеску на виборах. — LB.ua), ніколи не викличе в них тієї самої симпатії. Тому так — є люди, які досі мріють, що Джорджеску стане президентом. Але не проголосують за іншого.
Наскільки висока ймовірність, що ці виборці перейдуть до Віктора Понти?
Деяка частина так. Бо він теж звертається до популістського електорату. До тих, хто завжди вірив у змови й тяжів до грубого націоналізму в стилі Великої Румунії (центральний наратив румунського націоналізму навколо обʼєднання історичних земель. — LB.ua).
Пам’ятаєте, як зникла PRM (Partidul România Mare, партія «Велика Румунія». — LB.ua) разом з Вадимом Тудором? Його електорат поглинули соціал-демократи з PSD. Пам’ятаєте слоган кампанії Віктора Понти: «Горджуся, що я румун»? Це теж була спроба створити націоналістичний пафос. І вже тоді лунала риторика про суверенітет і націю. Росія не стояла осторонь.
Після пандемії на фоні посилення антиваксерського руху цей сувереністський меседж став ще помітнішим. Частково через провальне управління країною.
Президентські вибори в Румунії: без Джорджеску, сутички ультраправих і нові фаворити
Люди вигукують гасла й розмахують прапорами Румунії та ЄС під час проєвропейського мітингу перед другим туром президентських виборів в центрі Бухареста, 5 грудня 2024 року.
Громадяни хочуть змагання. Хочуть почути, що зроблено в попередній каденції, що буде далі. Саме для цього потрібна кампанія — для прозорості. Не лише щоб бачити когось на ТБ. І не щоб урядовці відповідали на зручні запитання. Сьогодні в умовах політичного закулісся протестний електорат тікає до антисистемних партій. І ті кажуть: «Ви бачили, як вони об’єдналися проти вас? Ми єдині, хто вас представляє». І виборець, на жаль, вірить, не усвідомлюючи: популісти — теж політики. Вони робитимуть те саме. Немає чистого «представника народу». «Народ» — це абстракція. Як казав Кіссінджер: «А який номер набрати, щоб поговорити з Європейським Союзом?». Те саме з народом. Не існує єдиного голосу.
А що з кандидатами USR? Здається, в них два кандидати — Елена Ласконі (кандидатка, яка у 2024-му разом з Джорджеску вийшла до другого туру) та Нікушор Дан (мер Бухареста, афілійований з USR).
USR більше не підтримує Нікушора Дана, хоч він був його засновником. Але він отримав підтримку від громадянського суспільства та Союзу правих сил.
А USR уперто стоїть за Елену Ласконі — кандидатку без шансів. Вона вийшла до другого туру не завдяки своїм зусиллям, а завдяки страху чистини суспільства перед Чолаку (кандидат у президенти у 2024 році від соціал-демократів, премʼєр-міністр Румунії. — LB.ua) та Сіміоном (лідер AUR. — LB.ua). Голоси за неї були голосами проти них.
Після цього вона зробила низку кричущих помилок: лист до Трампа, різка критика Конституційного суду. Хоча суд і справді діяв на межі закону, саме він зупинив катастрофу (йдеться про скасування другого туру виборів президента, в який вийшли Ласконі й Дорджеску. — LB.ua).
Кандидитка Елена Ласконі, лідер партії «Союз порятунку Румунії» (USR), звертається до прихильників після реєстрації на президентських виборах 2025 року в Бухаресті, 13 березня 2025 р.
Якщо взяти п’ять найважливіших кандидатів — це Нікушор Дан, Крін Антонеску, Віктор Понта, Елена Ласконі й Джордже Сіміон. Решта — як ви сказали, кролики-кандидати, які наберуть нуль з чимось підтримки. Але яка в цих п’яти позиція щодо України й безпеки в регіоні? Як відрізняються їхні меседжі?
Є дві категорії. Перші — ті, хто відкрито заявляє: нас це не цікавить (агресія Росії проти України. — LB.ua). Вони говорять про мир. Це найбільша брехня, яку продає Москва через так званих пацифістів. Вони кажуть: ми за нейтралітет, ми за мир. Але що таке мир у розумінні Москви? Це не мир, це капітуляція. Дозволити Росії робити, що їй заманеться, — це не мир, а приниження, і порушення всіх принципів міжнародного права. Це регрес для всього західного світу.
Кандидат у президенти Джордже Сіміон відповідає на запитання журналістів під час презентації програми партії в Бухаресті, 15 листопада 2024 р.
Хто ще серед «пацифістів»?
Елена Ласконі. І Крін Антонеску. Обоє заявляли, що Румунія ніколи не відправить війська в Україну. Але хто дав їм повноваження такі заяви робити? Наразі навіть не сформована коаліція підтримки України. Якщо завтра на переговорах з європейськими партнерами Румунії запропонують зробити свій внесок — хоч би технічний чи логістичний — це вже буде участь. Тоді як ти можеш зараз, не знаючи результатів переговорів, заявляти щось остаточне? Вони це роблять не з розуміння, а зі страху втратити голоси джорджистів, які бояться, що прийде хтось інший — і їхніх дітей начебто відправлять на фронт. Це маніпуляція страхом матерів. Хоч нині війна — це справа військових фахівців, а не 19-річних новобранців.
А як щодо Нікушора Дана?
На мою думку, він відповідальний політик. Він не робить гучних заяв лише для того, щоб потрапити в заголовки. Коли його запитали, чи згоден він на ядерний щит Франції, відповів просто: «Так, погоджуюсь». Це нормально. Бо Румунія має потребу в будь-якому захисті, якщо вона сама не має ядерної зброї. Резервна парасолька — завжди краще, ніж одна. Тим більше, якщо США раптом змінять свою політику? Інші ж — як артисти на сцені. Вони хочуть стати новиною дня. Бо в них політичні консультанти з медіа, а не з державного управління.
Передвиборча агітація Нікушора Дана
Румунія варта більшого. Її значення більше, ніж його вміли відстояти наші політики. Згадайте, скільки важливих зустрічей відбулося без участі Румунії. І це наслідок бездіяльності Йоганніса (Клаус Йоганніс, колишній президент країни, афілійований з націонал-лібералами PNL. — LB.ua). А от Іліє Болоджан, тимчасовий президент, уже рухається значно ефективніше. Бо Румунія має всі підстави бути серед ключових — вона на східному фланзі, має вихід до Чорного моря, американські бази на своїй території. Але… Ми допустили, щоб один з топпідрядників на будівництві стратегічної військової бази імені Міхая Когалнічану був пов’язаний з оточенням Путіна. Це скандал. Рік тому вже було відомо, хто ця компанія. І лише після публічного розголосу армія й медіа відреагували. Як можна було довірити проєкт з критичною безпековою інфраструктурою фірмі, афілійованій з ворогом? Це або інфільтрація, або зрада. У кожному разі провал. Навіть якщо службовці в армії мовчали, президент і прем’єр отримують інформаційні зведення щодня. Якщо знали й нічого не зробили — це ще гірше.
Як Румунії балансувати між Європою і США, якщо американці починають тиснути і на Європу, і на нас, і на Україну?
Румунія має чітко триматися свого партнерства зі США — це питання безпеки. А ще пам’ятаймо про одну річ: людська природа. Ні Трамп, ні Путін не вічні. Обом понад 70 років. Жоден диктатор не був вічним. Те, що сьогодні видається вічністю, може завершитися раніше, ніж здається. Трамп створив проблеми в усіх напрямках: соціальні, економічні, геополітичні. Він атакував союзників, грозився купити Гренландію, скорочував оборонний бюджет… Але США — це військово-промисловий комплекс, який зробив країну великою. Витрати на безпеку — це бізнес.
Проєвропейський мітинг перед другим туром президенських виборів у центрі Бухареста, 5 грудня 2024 р.
Росія ж — це жебрак з ядерною бомбою. Її економіка менша за економіку Каліфорнії. Але Росія не воює економікою — вона купує людей. У політичних системах. Не системи, а людей у системах.
У мене нещодавно була зустріч у Чернівцях, де військовий комендант сказав: «До війни ми були сусідами з проблемами. Війна зробила з нас справжніх друзів».
Це правда. У нас були суперечки — наприклад, навколо континентального шельфу. Але ми вирішили це в суді, як і личить демократіям. Нині, коли антиєвропейці порушують тему українських румунів, вони не знають, про що говорять. Не розуміють, що українські румуни — це громадяни України, які прив’язані до своєї держави. Їх туди помістила історія. І всі ці штучні претензії жалюгідні.
