Сіль Захисник України, воєнний блогер Олександр Солонько
Загалом виходимо з того, що вони рвуться до Покровська, а також до дороги, яка пов’язує Покровськ-Мирноград з Костянтинівкою.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; margin: 10px 0; order: -2; } #mobileBranding { margin: 0 !important; } }
Після Авдіївки бої відбуваються в місцевості та умовах, більше наближених до тих, які ми бачили на Півдні влітку. Степи, обмежені перепади висот, балки, малі річки і села. Щоправда фронт більш динамічний.
Поза населеними пунктами піхота окупантів просувається по посадках пішки, іноді застосовують легкий транспорт для швидких наскоків по ґрунтових дорогах вздовж посадок. Там, де нема природних можливостей для прихованого просування, десантуються на броні за підтримки арти і танків.
Після захоплення Очеретиного вони отримали зручну опорну базу для організації наступу як в бік Покровська, так і в бік дороги на Костянтинівку. Через селище йде логістика, там розташовуються мінометні розрахунки, які постійно використовують приватні будинки і їх двори.
Штурми сіл починаються за схожим сценарієм. Штурмова група накочується, чіпляється за перші кілька будинків і намагається закріпитися. Утримує позиції до прибуття підкріплення. Їх можуть вибити і вони повторюють. Зрештою, коли вдається закріпитися, прожовжують витискати наших із села.
В забудові бої більш непередбачувані і оборонці можуть нести більші втрати, ніж тоді, коли стримують противника, який наступає вузькими каналами в посадках і полях. Підрозділи, які справді бережуть свої людей воліють не вирішувати завдання в цьому випадку так, щоб піхота не билася лоб в лоб з противником.
В такому разі наявність достатнього обсягу боєприпасів допомагає зменшити втрати, адже тоді противника вибивають артою, мінометами, дронами, танками тощо. А не просто посилають піхоту в контратаку. Змішавши ворожу піхоту з цеглою і землею, можна відправити піхоту на зачистку.
Історія з нашої практики на цьому напрямку. Черговий ранішній штурм. Броня з десантом і танк в бік одного з сіл. Частину маршруту вони змогли вибудувати вздовж лісопосадок як природного візувального прикриття. Потім мусили виходити в чисте поле.
Групу почали гасити артою і дронами на підступах. Беха викинула десант посеред чистого поля. Навіть не в посадці. Екіпаж спробував розвернути машину і тікати в бік найближчої посадки. Піхота почала тікати за машиною. Їх накрила артилерія і fpv.
Танк, який ішов за ними як прикриття, підірвався на міні. Його добивали fpv як то кажуть, всією сім’єю. Ми, 110 бригада. Беха, яка викинула десант, намагалася добратися до найближчої посадки, але не доїхала. Її наздогнав fpv дрон.
Частина піхоти добігла до посадки і заховалася там. Їх колеги, які ховалися в будинках на краю села, а також в окопах перед селом, зіткнулися з тим, що я описав вище. Це лише один епізод, який російські загарбники ставлять на повтор постійно поки не вдається просунутися вперед.
Щодо того, що відбувається з ворожою піхотою в селах, ми стикалися з цим кілька разів. росіяни знають нашу тактику і прекрасно розуміють яку ціну можемо дозволити заплатити ми і вони. Їхні штурмові групи приймають на себе шквал снарядів, міг і fpv. Я думаю вони це розглядають як частину тактики виснаження наших засобів.
Для них розмін ударами у вигляді витрати людей з їхнього боку і засобів ураження з нашого цілком прийнятна формула.
Яка мораль цієї історії? Та не знаю. Може в тому, що якщо ми далі будемо відновлювати кожен окремий танк чи міномет на нашій території, під*ри виготовлять 10. А от якщо спалимо кілька конкретних заводів, то може баланс таки змінимо.
