Президент України Володимир Зеленський, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус і німецькі й українські військові поряд із зенітно-ракетними комплексами Patriot під час візиту на військовий полігон у Німеччині, 11 червня 2024 року.
Німці готують третю батарею Patriot, і тривають переговори про четверту, усі вони модернізовані до PAC-3, тобто можуть перехоплювати «іскандери» й «кинджали».
Якщо врахувати, що Берлін передає нам батареї та засоби доставки до IRIS-T, два полки Gepard, а три батареї Patriot несли бойове чергування в Польщі, то зусилля Німеччини важко переоцінити.
Серед європейських союзників Німеччина — справжній локомотив допомоги Україні, надто в контексті ППО.
США поки що не озвучили конкретики про передачу другої батареї Patriot. Міністр Остін заявив, що Вашингтон «працює, щоб надати можливості якомога швидше».
З’явилася інформація, що можуть передати засоби командування Європа, розміщені в Польщі, аби заспокоїти союзників зі східного флангу й прикрити аеропорт «Жешув» (основні повітряні ворота для постачання України) в березні 2022 року. Американці розгорнули там 5-й батальйон 7-го артилерійського полку ППО. Вони працювали в рамках прикриття Словенії, на навчаннях у Польщі й Румунії — звичайно, це PAC-3, з найсучаснішою прошивкою. Однак після гучного занепокоєння Польщі США спростували, що передадуть саме ці системи.
Президент США Джо Байден і президент України Володимир Зеленський підписують безпекову угоду після двосторонньої зустрічі на полях саміту G7 в Італії, 13 червня 2024 року.
Президент Байден після підписання безпекової угоди з Україною повідомив: США поінформували країни, які очікують постачань систем ППО, що їм доведеться почекати. Тобто передавати будуть не з наявності, а нові.
На сьогодні США мають вісім батальйонів удома, на континенті (33 батареї) і сім батальйонів (27 батарей) на території ключових союзників: у Німеччині, Польщі, Південній Кореї тощо.
Але американці не поспішають розлучатися зі стройовими батареями, збільшують виробництво нових й активно модернізують PAC-2 зі зберігання до PAC-3.
До війни була популярна ідея, що Москва, розгортаючи С-400 в Калінінграді, біля Пітера, у Сирії та Криму, створює «бульбашки безпеки» й «зони заборони», просто фізично розділяючи, наприклад, Балтію та Польщу або південь і північ Туреччини, щоб унеможливити польоти літаків Альянсу.
Зараз, коли ми знаємо, що балістичні засоби 1998 року модернізації масово знищують С-400, можливо, США не знадобиться така кількість батарей, щоб стримувати Москву в Східній Європі, тим більше, Румунія та Польща активно працюють над своєю ПРО.
17 квітня 2024 року ЗСУ вдарили по ППО в районі аеродрому Джанкой — знищили три РЛС, пункт управління дивізіоном, чотири пускові С-400 й автоматичну систему управління боєм.
Про жодну серйозну загрозу для Альянсу тут і зараз від Москви, яка тягне з Далекого Сходу С-300В захищати Криму і переганяє Су-34 на Кавказ, не може бути мови.
Також Нідерланди передадуть нам станцію управління боєм, радар і три пускові — імовірно, зі зберігання, там знадобиться середній ремонт і модернізація, свої комплекси вони з озброєння знімали.
Норвегія виділить 240 мільйонів євро, щоб посилити ППО України, 125 мільйонів із цієї суми підуть на спільну закупівлю 100 ракет для системи Patriot.
Європа у відсотках від свого арсеналу допомагає нам дуже і дуже. Очевидно, США таки пояснили союзникам, що тягар конфлікту в Старому світі необхідно ділити на всіх членів Альянсу.
Але загалом це великий успіх, що наші прохання про посилення ППО партнери почули. PAC-3 може стріляти і кінетичними ракетами в радіусі 30–40 км, і попередніми версіями по аеродинамічних цілях — до 150 км.
Причому на одній пусковій можуть стояти ракети PAC-2 і PAC-3, новіші й дорожчі, щоб збивати «кинджали», дешевша кінетика — проти «іскандерів» і найдешевші — проти літаків. Бо боєприпаси до PAC-3 коштують 4–8 млн доларів.
Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні заявив, що Рим передасть Україні другу батарею SAMP/T. Цей італо-французький комплекс теж може перехоплювати балістику, минулого разу нам надійшла техніка з наявності — італійці передали радари, а французи — пускові.
Пуск ракети Aster 30 із пускової установки ЗРК SAMP/T армії Італії
Тож удари по енергетиці, коли противник масує засоби по одній ТЕС і ГЕС, перевантажує канали, а потім працює кількома «іскандерами» або «кинджалами», монотонно вибиваючи нам мегавати, не залишилися поза увагою.
Пора готуватися: що варто знати про наступну зиму
Очевидно, існує план завантажити український оборонний комплекс західними грошима. І щоб він функціонував, потрібна генерація. Тому й аварійна допомога, і програми з ремонту та економії, і ППО, і розподілені децентралізовані потужності, які йтимуть в Україну.
Звичайно, мусимо розуміти, що так, як було на початку великої війни, наразі не буде. Тоді ми мали десятки дивізіонів С-300 і тисячі ракет, хоч і з завершеним терміном зберігання. Поки що замінити їх нічим.
Також немає тактичних ракет — «ос», «стріл», з їх практично безлімітними пусками по безпілотниках.
Так, секторально ми отримали можливість перехоплювати найсучасніші російські «кинджали» і створюємо цілі райони, прикриті ПРО.
Проте глобально кількість каналів і доступних до застосування ракет тут і зараз, попри паліативи за програмою FrankenSAM, буде меншою.
Тому найближчими місяцями важливіше мати робочі системи постановки димів, маскувальні мережі, аналізатори та РЛС, які можуть засікти малі дрони. Також потрібно постійно маневрувати на запасні позиції, розосереджуватися, будувати укриття та зв’язувати військові частини або об’єкти ВПК мережами, камерами й оптоволокном. Це ефективніше, ніж просто сподіватися лише на постачання засобів ППО.
Але й треба пам’ятати: засоби, які ми отримаємо зараз у рамках партнерської допомоги, Польща чи Румунія, наприклад, набували десятиліттями.
