10 травня у Полтаву прийшла сумна звістка: у Львівському шпиталі померла військовослужбовиця 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Ольга Нікішина, у якої під час перебування у районі проведення операції Об’єднаних сил стався інсульт.
Сьогодні у Свято-Успенському кафедральному соборі ПЦУ зібралися рідні, друзі, товариші по службі, волонтери та небайдужі полтавці, щоб попрощатися із справжньою патріоткою України.
Після Майдану, коли вже було зрозуміло, що починається війна, Ольга одна з перших стала допомагати військовим. Удень працювала в обленерго, а вечорами займалася просвітницькою і волонтерською роботою. Військовий шлях розпочала у 2014 році – служила у ДУК «Правий сектор», там її знають за псевдо «Холєра» чи за позивним «Кіпіш».
Згадує про Ольгу Нікішину її побратим Володимир Мусяк: «Я був командиром 17-го батальйону ДУК ПС, а Оля була у складі цього батальйону. На рівні з молодими хлопцями вона проходила тактичну підготовку, а потім медичну, виконувала обов’язки парамедика. Знаю, що працювала в обленерго, тож допомогла нам придбати автомобіль швидкої допомоги. Пізніше вона підписала контракт із ЗСУ. Оля дійсно була на передовій, а не десь сиділа у штабі. Її внесок неоціненний: у той час як чоловіки призовного віку відсиджуються вдома, такі люди, як Оля, пішли захищати Батьківщину. Ви навіть не уявляєте, наскільки Ольга Нікішина була веселою, життєрадісною, спраглою до життя Людиною! Вона завжди знала, як підтримати близьких, яким словом заспокоїти. Комусь допомагала порадою, а на когось могла і прикрикнути, щоб людина зібралася. За своєю натурою була непоганим психологом».
Могла бути суворою, але завжди заступалася за своїх. Такою запам’ятав Ольгу командир 16-го ОМПБ у 2015-2017 роках, полковник запасу Олег Громадський. Він розповів, що жінка відповідала за морально-психологічний стан підрозділу, допомагала командирові роти в організації виховного процесу. А ще користувалася авторитетом серед побратимів, її цінували як спеціаліста. Однак постійні стреси, емоційне напруження, відповідальність за людей – усе це підірвало здоров’я військової.
Тож на війні вбивають не тільки кулі… Про це з сумом говорить подруга померлої – Анастасія Городчаніна: «Загартована обстрілами зі 120-міліметрових мінометів, до останнього дня була на передовій. Її оминула ворожа куля, не витримало серце… Молоді бійці звали її мамою. Вона розуміла, що не може сидіти десь у кабінеті, заповнювати папери, не будучи з хлопцями пліч-о-пліч. Тому вони й називали її мамою і любили».
Ольга Нікішина за життя стала героїнею книги української журналістки та воєнної кореспондентки Євгенії Подобної «Дівчата зрізають коси» (2018). Історія Ольги – одна з 25 історій жінок російсько-української війни.
Поховали Ольгу Нікішину на Алеї Героїв центрального кладовища Полтави.
Богдан Проскуров, Полтава
*/
