Дмитро Паліса, Рубін: Завдання командира – зберегти життя і здоров\’я своїх бійців, бо без них ти ніхто
93 ОМБр «Холодний Яр»
Без демобілізації, з обмеженнями для ухилянтів і мотивацією для контрактників — аналіз фінальної редакції
Можливо.
Можна багато говорити про кваліфікацію викладачів. Дуже цікаві люди, з широко розвиненим світоглядом, просто майстри у своїх спеціальностях. Сама методика, побудова різних групових вправ, спілкування, комунікація — це зовсім інший рівень. Насправді дуже сподобалося.
Павло Паліса і Сергій Жадан
Зараз багато хто говорить про те, що потрібно реформувати нашу військову освіту. Можливо, вже в час війни, можливо, після. Так чи інакше, зараз офіцери проходять через бойові дії і в майбутньому можуть не просто давати теоретичні знання, а ділитися практичним досвідом. В американській системі освіти це присутнє?
Зерно правди тут, безумовно, є. Я говорю про навчання саме офіцерів: щоб вони не лише свій світогляд розширили, а й перейняли все найкраще, що є в арміях партнерів, — підхід до роботи з людьми найперше. Роботу як офіцера-лідера. Щодо підготовки бригад, які за кордоном проходять злагодження і потім повертаються до нас, я думаю, що більшість бригад спроможні за той самий час дати якіснішу підготовку до тих дій, які от-от виконуватиме особовий склад.
Навчання українських воїнів проводять у підрозділах бригади допомоги силам безпеки Британської армії та полку Королівських ВПС.
Безумовно. У радянській системі лідером була партія. Усе. А тут підхід зовсім інший, тому що американці свою систему лідерства проєктують на бізнес-моделі, на великі корпорації. А те найкраще, що працює у великих корпораціях, забирають в армію.
Це робота з колективами, з людьми, це алгоритми дій, як збивати команду, як будувати взаємну довіру. І це, безумовно, можливо. Тут мова йде навіть на рівні стосунків «боєць / боєць» і «боєць / перший командир», «боєць / інший командир / штаб одного рівня / другого». Індивідуальна і колективна довіра, спільна робота.
У принципі й про гроші непогано, якщо вони чесно заробляють.
Павло Паліса і Сергій Жадан
Ви якось говорили про реакцію ваших колег у Сполучених Штатах на початок повномасштабного вторгнення, що в них було поєднання жаху перед початком великої війни із суто професійним інтересом, тому що це військові, вони бачили, що починається якась така війна, якої не було. Україна дійсно може показати світові щось нове з цієї війни?
Зараз усі світові військові теоретики й учені в галузях військової науки сконцентрували свою увагу тут. Безумовно, крім характеру, який показали держава і загалом народ у перший період війни, є що показати. Я впевнений, усі країни-партнери і країни вільного світу зацікавлені й будуть приїжджати до нас переймати досвід. Не знаю, хто ще такий опір показував росіянам, як українці.
У Європі таких точно не було.
Ми воюємо проти противника, який переважає нас, здавалося б, у всьому. Попри високий рівень експертизи наших партнерів, потужну розвідку, їхні аналітичні центри — я впевнений, вони проводили імітаційне моделювання конфлікту України з Російською Федерацією, — і ніхто ж не вірив. Усі ж бачили, усі посольства виїхали, документи попалили. Але ні. Це розходилося з тими шаблонами, що були до того у країн, які велику увагу приділяють аналізу можливого розвитку ситуації. Усі були здивовані. Ця війна особлива. І це наш споконвічний ворог, з яким, я думаю, у нас мир просто неможливий. Будуть просто періоди між війнами.
Cергій Жадан
Фактор стримування.
Війна змінюється десь раз на пів року. Зараз пішов ривок безпілотних технологій. Напевно, раз на три-чотири місяці виникає нове, яке реально впливає на зміну правил гри на полі бою. І я навіть своїм однокурсникам у Штатах розповідав, як ми використовуємо дрони для коригування вогню. Намагався їм пояснити, яке велике значення мають для нас дрони. За часів АТО, Операції Об’єднаних сил, за потреби відкрити мінометний вогонь ми без коригування, без картинки його просто не використовували, бо було обмеження боєприпасів. Я наводив їм купу прикладів. Вони жартували з мене й навіть кілька тижнів після того називали Пашею-дроном. А я їм казав, що даремно ви так. Дрони — це війна майбутнього. І я з величезним задоволенням зараз розказав би тій самій компанії про те, наскільки широко дрони захопили сфери діяльності військових на полі бою і в тилу.
Командир екіпажу розвідувальних БпЛА РУБАКА Поляк запускає безпілотник.
Так. Зараз це зовсім по-іншому, і реально дрони поміняли правила гри.
Це і росіяни визнають, що якщо в кількості бійців, артилерії, старої техніки вони переважають, то в дронах не можуть узяти гору над нами.
І тут ми знову повертаємося до Сил оборони як до бізнес-моделі. Якщо ти втрачаєш пильність, ти перестаєш брати участь у цій конкретній гонці, дуже швидко програєш.
Павло Паліса
Насправді то був жах, я вам відверто скажу. Це був початок березня, 22 рік, Київ, така погана погода, вітряно. Час до часу чути вибухи десь, канонаду. І я стою і тримаю два аркуші паперу: з призначенням мене командиром полку, якого немає, і директиву про його формування. Куди їхати? Що робити? Але все вирішили люди, усе вирішила команда. Чудова команда, прекрасні люди, багато хто з цивільного життя, які змінили моє бачення багатьох речей в армії. Показали мені те, що з умотивованими професійними людьми, які гарно працюють в одному колективі, неможливого не існує. Розуміння, довіра. Немає підрозділу, у якого немає проблем і все ідеально. Але важить спільна робота, заточеність на ефективність, із чітким плануванням, з тим, щоб якщо з першого разу не вийшло щось, то треба подумати, проаналізувати, поміняти й пробувати знову. Командний дух, небажання здаватися.
Бійці 93 ОМБр «Холодний Яр»
Треба зараз закладати підвалини у фундамент. І в підготовці армії, і в мобілізаційних певних поглядах, структурі — у всьому.
Фундамент нового війська — коли ми говоримо про українську армію майбутнього — годиться, і коректно говорити про реформування чи побудову цього будинку, каркасу з нуля? На старому фундаменті чи на новому, який треба окремо закладати?
93 бригада була створена офіційно 92 року. Тобто це ровесники незалежності. І така певна метафора нашої незалежності — старі бригади, які вступили у війну проти агресора ще 14 року. За цим стоїть історія всієї України, історія українського війська. Згадати, в якому стані —технологічному і психологічному — були наші бойові підрозділи навесні 2014 року, як вони формувалися, як вони набували досвіду, реформувалися — і якими сильними вони є сьогодні. Що цей шлях показує нам? Що практика все-таки важливіша за теорію?
Павло Паліса і Сергій Жадан
Коли між бригадами є обмін, це страшенно симпатично, за цим, мені здається, майбутнє.
Павло Паліса і Сергій Жадан
Я думаю, такі питання навіть розглядати не варто. Безумовно.
