Солдат КНДР у Курській області Росії
По-перше, їх усе ж таки готують протистояти дронам — вести зосереджений вогонь, постачають дробовиками, я впевнений, що рушницями РЕБ — це не якісь недоступні технології.
Росіяни мають штурмові групи, які можуть наступати під роботою дронів: використовувати складки місцевості, дими, падати під час підльоту ФПВ, зосередженим автоматно-рушничним вогнем збивати їх, комбінувати ранцеві РЕБ з рушницями проти дронів. Навчаться рано чи пізно і корейці.
По-друге, все ліки і все отрута. Мотоциклісти бездумно згоряють у полі або успішно постачають мінами батарею, квадроцикли підриваються на мінах або проходять через протралену смугу й тягнуть за собою десант на причепі.
Противник чудово знає про нашу систему оборони: опора на низку СП, західні САУ та ФПВ-дрони як не тільки летючі загоризонтні ПТРК, а й засоби старшого начальника, загроза приходу високоточних ракет навіть в оперативному тилу.
Нова тактика ворога. Як їй протистояти?
Як знає і слабкі місця: нестача людей, взаємодія на стиках солянки батальйонів з різних бригад, ліміти для артилерії та мінометів, нестача добре навченої піхоти в першій лінії.
Перетнути пішо нейтралку, поки не зреагували розрахунки важкого озброєння й підготують дрони до вильоту, а ті долетять, — це теж тактика.
Як і висадка десанту з БМП, як мотоцикли й танки із законтреною решітками баштою, що не пристосована для ведення вогню, але зате цей танк роздає РЕБ.
Танки-черепахи і повернення до тактики Першої світової
Піхота теж багато чого може: проникати через протитанкові загородження, накопичуватися в покинутих бліндажах і воронках у сірій зоні, імітувати наступ, а вдарити по-справжньому в іншому місці вже з «танками-черепахами» і десантом на броні.
Або банально заскочити в посадку, незважаючи на вбитих і поранених, зачистити шанці. А потім вивести штурмові групи й залишити сидіти під прильотами «одноразових» штормзетників чи мобілізованих, накопичуючи ядро піхоти, що пройшла горнило боїв й отримала досвід.
Тим більше, що натягнуть корейці і САУ, і стволку, і реактивки — цього добра в Півночі вистачає.
Північнокорейська САУ M1989 Koksan у Росії, листопад 2024 р.
Нехай будуть великі втрати. Хтось замерзне й не дочекається евакуації, хтось назавжди залишиться на нейтралці з намотаним джгутом.
Ну і що? Партія отримала рис, паливо й технології в обмін на солдатів.
Сестра Кім Чен Ина в ланцюгах не бігає, родичі генералів без ніг не залишаються.
Західні ЗМІ заявляли, що частина бійців Північної Кореї з 11 штурмового корпусу — це спецпризначенці. Жорсткий відбір, політінформація, чорно-біла картина світу.
Частина солдатів КНДР мають родичів у таборах перевиховання й дисидентів під наглядом: відмова виконувати накази чи штурмові дії — це фізичне усунення тут і вдома.
Частина ССО (до півтори тисячі осіб), за мірками свого концтабору, має високий рівень життя після надсуворої селекції, щоб його здобути.
Крім того, якщо не брати найвищих офіцерів (наприклад, начальника сил спеціального призначення Кім Йон Бока) або ланку оперативного управління, це все для режиму зайві люди.
Заступник начальника генерального штабу ЗС КНДР Кім Йон Бок стоїть за спиною Кім Чен Ина
Хай там як, а вони побачили, що навіть у російських селах немає жодних норм і талонів, а картоплі й рису предосить.
Побачили, що можна показувати на ТБ навіть у такій тоталітарній країні, як РФ.
Навіщо їм повертатися додому? Будуть, як північнокорейські робітники, які кочують з одного будівництва століття на інше за кілька сотень доларів, кочувати з однієї війни на іншу. Щоб не стати тригером змін для Пхеньяна.
Капуста по-корейськи. Як воюють проти України військові з КНДР
Тож попри втрати й людські хвилі, експедиційний корпус корейців — це загроза, яку вони завжди можуть ще масштабувати.
Використовувати солдатів країн, яким наплювати на санкції, бо вже закрутили все, навіть постачання мазуту, — це також робоча стратегія.
Поки що ми бачимо, як Захід багато говорить про мир, але готується до війни.
Бойові стрільби польських пускових установок М142 HIMARS зі складу 16-ї механізованої дивізії на полігоні в Торуні.
Не можна одночасно обіцяти все вирішити після виборів, як Трамп, і, як він же, вимагати в НАТО витрат на оборону на рівні 5 %. І це коли Польща закуповує сотні танків і HIMARS, витрачає трохи більше ніж 4 %.
Жарти про собак і корейців — це весело, але загалом ми входимо в зону турбулентності, а війна РФ і України виливається далеко за межі регіону: в Африку, на Близький Схід і рано чи пізно також в Азію.
