Подання Верховного Суду України до Конституційного Суду щодо оцінки легітимності закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” не має під собою належного юридичного обґрунтування. Таку думку висловив доктор юридичних наук, професор Ужгородського національного університету Михайло Савчин у колонці для видання “Цензор.НЕТ”. За його словами, Конституційному Суду варто закрити провадження у цій справі.
15 вересня 2020 року Конституційний Суд учергове продовжить розгляд питання про відповідність Конституції закону “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
“Верховний Суд України звернувся із конституційним поданням до КС ще у квітні 2015 року. Але з того часу у цей закон було внесено чимало змін, зокрема у ті положення, які були предметом оскарження у поданні. Можна дискутувати щодо передбаченого в законі правового режиму черговості повернення вкладів у разі неплатоспроможності банку чи деяких елементів процедури виведення таких установ з ринку. Однак всі ці питання очевидно вирішувані у рамках засадничого принципу пропорційності”, – вважає Савчин.
За його словами, навіть із формальної точки зору підстави проводити конституційну перевірку цього закону по суті відсутні.
“Верховний Суд також ставить питання про визнання закону неконституційним повністю – хоча переконливих аргументів цього він не наводить”, – зазначив експерт.
На його думку, виконання фондом покладених на нього функцій, зокрема гарантування вкладів і виведення з ринку неплатоспроможних банків, ґрунтується на Конституції, його статусному законі і спеціальних законах, що регулюють банківську діяльність та гарантії повернення банківських вкладів. За словами Савчина, ці функції інший орган, зокрема Нацбанк, не може здійснювати, оскільки Конституцією його наділено іншими повноваженнями.
