Капрал Леандер Пікенс Корпусу морської піхоти США кріпить ракету AIM-9 Sidewinder на американський палубний багатоцільовий винищувач F/A-18C Hornet перед зльотом з авіаносця USS George Washington (CVN 73) в Перській затоці 20 лютого 1998 р.
Цього разу, до речі, перестали вказувати точну цифру специфікацій. Наприклад, які саме Bradley дають — новіші чи ще перші ітерації — складно зрозуміти, можливо, це й дійсно ні до чого. Побачите на полі бою.
Так от, противник почав активно використовувати авіацію біля ЛБЗ.
Бо ППО — це завжди система, а не пускові й радари. Тактичне не підпускає до лінії гелікоптери і не дає проникати БпЛА.
Бо ворожі безпілотники коригують артилерійський і ракетний вогонь по комплексах середнього радіусу, які в будь-якій армії є основою системи — вони маневрові, швидко змінюють позицію, з гарним співвідношенням ціна-якість ракети.
А ті дають своїм комплексам далекого радіусу час на технічний регламент, перезаряджання й стрибки в запасні райони.
Витягни з цього рівняння хоч щось — і тоді все просяде.
Що перестало працювати в нашому випадку? Ракети до «ос» і «стріл». Їхні дистанційні підривники з РЛ-наведенням і головки з фотоелементами непогано працювали по «орланах» і Supercam. Менше ракет, здатних уразити безпілотник — більше маршрутів проникнення, більше витрат у «буків», втрати від прильотів «смерчів» та «іскандерів». Усе це наростає, як снігова куля.
Військовослужбовець ВМС ЗСУ з ПЗРК Stinger на борту катера під час патрулювання в Чорному морі
Як ми пам’ятаємо, наприкінці січня 2024 року США реанімували 1900 із 2700 ракет до ПЗРК Stinger — це були партії на утилізацію, термін придатності яких минув. На кожному засобі доставки вони зекономили 40–50 тисяч доларів, бо модернізація дешевша за купівлю нових. Нам США відвантажили 2000, а собі відновили за два роки війни 1900.
Ба більше, крім твердого палива, Stinger отримали апгрейд ГСН, що дозволяє захоплювати невеликі БпЛА. Судячи з того, що США зараз не ведуть експедиційної операції проти противників, які скуповують китайські БпЛА контейнерами, то зрозуміло, куди їх спрямують.
Крім того, нове замовлення до 2026 року на 1300 ракет можуть виконати на кілька місяців швидше — частину спрямують в арсенали армії США, спустошені війною, а частина піде в Україну.
RIM-7 Sea Sparrow та AIM-9M — це витратники для ЗРК «Бук». Їх поєднують із західними оглядовими РЛС і використовують як паліатив у боротьбі з БпЛА, крилатими ракетами. Вони також здатні відігнати від лінії літальні апарати з некерованим озброєнням.
Характеристики RIM-7 Sea Sparrow
Дальність 18–25 км, звичайно, менша, ніж у базових ракети «Бука», але там РЛ-наведення й ІЧ-боєголовка, дистанційний підривник і вони добрі як масовий витратний матеріал.
А витратники — це важливо. Ніхто не розраховував, що цілями будуть не штурмовики й бомбери, а тисячі дронів і ракети від ЗРК у ролі балістики.
Щодо Patriot — їх до 30–40 батарей на зберіганні у США, але це PAC-2 ранніх модифікацій. Оскільки ранні батареї воювали ще під час першої операції проти Саддама і з них Вашингтон бере на модернізацію для себе й союзників найсвіжіші, цілком зрозуміло, в якому стані решта.
У світлі нової гонки озброєнь з Китаєм навряд чи вони хочуть знімати чогось багато з бойового чергування — звідси й переговори про реекспорт у ЄС.
Знову ж таки, уже коли розширять виробництво й нові лінії, на рік планують випускати до 650 ракет. Це і для Польщі з Румунією, і для США, і для нас. Той самий єдиний завод у Кемдені. Тож не йдеться про тільки-но підняті батареї — це і вожений запас, і НЗ для тих країн, які будуть готові розпочати передачі.
Але в будь-якому разі кожна ракета — це дорого (протиракети від балістики — 6–9 млн), їх не випікатимуть, як гарячі пиріжки.
Тому вал ракет для FrankenSAM проти БпЛА та ПЗРК, які змусять штурмовики й ударні вертольоти триматися подалі від ЛБЗ, — це наше все.
Решта пакета — усе те, що потрібно і потрібно терміново: 155-міліметрові й 105-міліметрові снаряди, міни до міномета, включно із 60 мм.
Імовірно, не тільки валові боєприпаси, але й спеціальні: системи постановки мін, дими, освітлення, високоточні снаряди, як це було в попередніх пакетах.
Боєприпаси для РСЗВ HIMARS — ми не знаємо, що там, але цілком можливо, що і «довга рука» у вигляді нової ітерації ОТРК М-57, хоча некеровані ракети до реактивної артилерії теж можуть ховатися в цьому пункті.
У кожнім разі далекобійні ракети — це можливість забити системи дальнього радіусу С-400 і С-300В, таргетувати аеродроми, а якщо США дали виробникам гарантії на 1700 ATACMS, то вони до нас підуть.
Протитанковий розділ пакета — АТ-4, Javelin і TOW-2. Усі сегменти, що є у США — одноразова зброя останнього шансу й одночасно протибункерна (вистрілив — і забув), зброя ротного рівня (не всі можуть, як США, дозволити таке в кожному відділенні), батальйонні важкі ПТРК на тринозі, з можливістю атаки з верхньої півсфери. Усе це здатне пробивати наймасовіші танки в РФ.
Бронемашина M2 Bradley на службі ЗСУ, червень 2023.
Бронемашини HMMWV, MRAP, БМП Bradley. Механізовані частини можуть передати свою техніку Корпусу резерву, а нові формування третьої черги воєнного часу — отримати бойові таксі й носії ПТРК для санітарної евакуації, підвезення боєприпасів, маневрових груп, з хорошими шансами вижити після підриву.
Міни Claymore і протитанкові, системи ініціації до них теж дуже важливі, як і системи нічного бачення, як зв’язок, мінування й можливість вести бойові дії вночі — це взагалі критично важливо.
Ну і так, судячи з того, що в пакеті високоточні авіаційні боєприпаси й аеродромне забезпечення, F-16 уже не за горами. Групам на багі й мотоциклах, що поспішають зайняти будівлю на нейтралці, підготуватися до подарунків.
Пакет закриває найгостріші потреби — ППО та снаряди. Решта — у перспективі. Можна, звичайно, мріяти про ще один батальйонний пакет Abrams, але MRAP і БТРи для десяти умовних бригад третьої черги важливіші. І так з кожним пунктом. Добре, що в США подолали політичну кризу — і допомога партнерам, і судова реформа, і поборювання незаконної міграції. Це те, що мінімізує ризик внутрішніх потрясінь, які можуть зменшити допомогу нашій країні.
Встановлення міни Сlaymore
