«Культура набагато потужніша, ніж зброя»
Я там починав діяльність, об’їздив пів Росії, знаю, як вони живуть, знаю всі ментальні віруси. Це й було поштовхом свого часу вийти на Майдан, тому що я побачив, що це точно не те, куди хотілося б, щоб рухалася моя країна, моя майбутня родина, майбутня дитина.
У мене є враження, що вони у принципі не розуміють, проти кого воюють, що в них немає візії України. Як тобі здається: що вони бачать, коли дивляться на Україну?
У них і протестного репу майже не існує. Весь протестний реп підтримав Україну і виїхав з Росії. Усі інші — це імперіалісти, які тільки масштабували ці культурні віруси. Забагато про них говоримо.
Олександр Ярмак
Для мене найголовніший маркер, про що людина почала говорити. Бо коли російською це були «матрьошки» і зараз українською «матрьошки», тільки в профіль, то це не викликає поваги — це якраз перевзувся. Буває ж, людина співала російською про щось, а в неї, як і в мене в якийсь період життя, не вистачало певних знань.
Сергій Жадан і Олександр Ярмак
Культурна пам’ять: перемоги й досягнення, поразки й травми
А є багато артистів, у яких ті самі «матрьошки», тільки українською. А в нас настільки мало часу на зміни, що ми не можемо далі рости, як овочі.
Доречна. Тільки коли це не три або п’ять палаців спорту. Я з повагою ставлюся до наших музикантів, але зараз же не про рекорди йдеться і не про великий попит на тебе. Музиканти, трошки прокиньтеся, співати потрібно не тут, потрібно їхати на фронт, до бригад, і робити тури по кожній бригаді, підтримувати людей, які втомлені, зневірені. Коли ми їздили 2022 року з Культурним десантом, це була потужна сила.
«Ми маємо вижити. Робити все можливе, щоб вижити. Це місія сьогодні кожного солдата»
Це на часі, бо люди втомлюються. От ми разом на бойові їздимо, пройшли купу ситуацій, де кожен міг загинути. І вже я, музикант, і Пітон-інженер, і Ярл-убивця москалів — ми як родина, у якій всі знаємо все про один одного. Але все одно був момент, коли я їм заспівав — і це було магічно, щиро. Ми висувались на Мар’їнку, і переживали хлопці, бо напрямок гарячий. І там музика надихає. Вкриває певною магією, таким щитом. Іноді рятує життя. У прямому сенсі. Тому що ти людину перезапускаєш.
Ярмак читає реп військовим під час поїздки з Культурним десантом
Та й вижити. Той, хто вже прийняв те, що він може загинути, трошки себе вільніше почуває. Я згадую стан, коли почав займатися боксом: перші спаринги ти затиснений і тобі летить усе. А розслабляєшся — орієнтуєшся в просторі за мікросекунди. Цей стан розслабленості досягається завдяки свідомості, мотивації бійців. Коли ти на позиції, по тобі летить щось, то ніби дійсно під куполом, щитом. Скільки разів летять на нас КАБи, сидиш такий: «ну, б**ь, с*ка, тільки не сюди». Але все з посмішками, все з прийняттям. Ну прилетить КАБ, ну розлетимося на атоми.
«Скрізь, де є людиноцентричний підхід, там і результати потім на полі бою»
Сергій Жадан
Коли бійці щось уже вміють — страх минає. Скрізь, де є людиноцентричний підхід, там і результати потім на полі бою. Люди знають, чому вони паяють ці дрони, перепрошивають, шукають нестандартні частоти, девайси. Геть інакше там, де людей загнали, де люди попали на війну через певні обставини, — зокрема, через те, що самі блокували можливість нормальної мобілізації. З травня 2022 року до травня 2024 була купа часу пройти тактичну медицину, навчитись літати на дроні, пройти в одній з бригад якийсь тестовий тиждень, який тебе ні до чого не зобов’язує. Коли ти не готуєшся, потім доля тебе хапає і кидає в такі умови, в яких дійсно вже може статися щось. Бо ти не контролюєш свій шлях.
Ми у 22-му пройшли пік трансформації радянської армії, кончених командирів, найжахливіші умови. Я уявляю, що люди пройшли у 2014 році, добровольці. Завдяки їм ця армія стала набагато якіснішою. Вона стала армією. І те, що зараз ми намагаємося з армії зробити корпорацію, в якій рахують коефіцієнт корисної дії, — це наступний шлях трансформації. І нас врятує тільки це. Нас врятує армія як корпорація, в якій є прогнозований результат дій. Бо якщо просто витрачати ресурси, не роблячи аналітики, не роблячи аналізу, не маючи стратегії загального бачення, ми проти такого ресурсного ворога не зможемо нічого.
Я намагаюся все робити можливе, щоб кожен наш підрозділ створювався на базі новітніх підходів. І дуже добре, що в нас є «Хартія», є Третя штурмова, є «Азов», 92-га.
13 бригада Національної гвардії України «Хартія»
Змінити БЗВП: з чого починати і чи додатковий час — це рішення. Розмова з аналітиками Центру ініціатив “Повернись живим”
«Ми людей маємо замінити роботами. Це має бути основна ціль всієї нашої військової системи»
Сили безпілотних систем — це ж, у принципі, величезна інновація. Це величезна лабораторія. Як тобі всередині цього експерименту?
Поки що все формується. Це велика структура. Великі структури спеціального призначення: ГУР, СБУ — існували десятиліттями, у них створені інституції, юридична база, кадрове забезпечення, матеріальне. Ми абсолютно нова структура, яка формується з нуля, у бойових умовах, в архаїчній системі. Ми стикаємося з перешкодами, коли нас трошки рівняють під усіх інших, і це заважає.
Як колись сталося з FPV? Хлопці такі: так, от є дрон, от є бомба… А що, якщо плата ініціації… О, полетіли. І от зараз та сама історія: якщо військове керівництво хоче, щоб ми дійсно стали геймченджерами (змінотворцями. — Ред.) і підійшли до війни незвичайно, з креативом, нам потрібно знайти deep strike плюс нову технологію або бойову частину, об’єднати, запустити, додати штучний інтелект. Це креативна інженерна робота. Вона потребує потужного R&D, інших підходів, інших людей. До нас ідуть дуже круті люди. Хлопці з Київської школи економіки, з Українського католицького університету, інженери.
Проблема в деталях. Як українські виробники FPV вирішують проблеми з китайськими запчастинами
Це цікавий феномен, який, я переконаний, після завершення війни будуть вивчати: чому дрони — це українська ініціатива, чому ініціатива на нашому боці. Навіть росіяни визнають, що не можуть за нами гнатися, що ми переважаємо в цьому аспекті.
Але те, що Україна робить акцент саме на дронах, тому що ми маємо берегти бійців, кожну людину, убезпечувати завдяки інноваціям, технологіям, — мені здається, це про правильну філософію війни, правильну побудову війська як такого.
Та так і має бути. Нас банально менше. Ми людей маємо замінити роботами. Це основна ціль всієї нашої військової системи має бути.
З усією повагою до артилерії, до інших родів військ і професій у війську, але нас врятують безпілотні системи.
З одного боку, ми говоримо про технології, з іншого, зрозуміло, що далі хребтом армії є піхота, яка тримає лінію боєзіткнення. Є й інші роди військ, танкові, артилерія, і вони далі дуже важливі, хоча змінюється їхнє значення й застосування.
Вони абсолютно важливі. Але це комплекс, система, яка має бути поєднана.
Зараз узагалі буде війна безпілотних систем і з боку росіян, і з нашого. Вони теж не безкінечні насправді.
Елемент українського комплексу РЕБ «Нота» .
Ця історія з десятьма тисячами корейців — це ж показник, що м’ясо закінчується. І цим м’ясом вони навіть Донеччину не змогли окупувати. Вони потужно просунулися за останні пів року в безпілотних системах, у системах РЕБ.
Що цьому сприяє? Їхня економіка чи залучення партнерів?
«Третя світова починається…»
Той Вавилон, про який ти співаєш, який горить, очевидно, після пожежі буде потребувати якогось переналаштування? Світові правила не діють?
Та люди завжди так жили. Я вже це сприйняв як буденність, як реальність. Люди раніше постійно вбивали одне одного, захоплювали території, їм це подобалось, грабували. Така природа людська. Чому я стою на боці демократичного світу? Ця система мені найбільш приваблива, вона найбільш справедлива, комфортна. Такий світовий баланс мені набагато більше подобається, ніж та система, яку створили тоталітарні режими, як Росія, Китай, КНДР. Це жах. Це гра в кальмара.
Олександр Ярмак на бойовій позиції, січень 2024.
На жаль, не можуть бути вісім мільярдів людей на планеті розумними, освіченими. Навіть між розумними й освіченими виникають конфлікти. Просто їхній коефіцієнт набагато нижчий, ніж коли людина не знає, скільки два плюс два. Росія здичавіла, Китай ще не доріс до того рівня розуміння світу. КНДР — це взагалі жах. В Африці, яка зараз підтримує частково Росію, через низький рівень освіти в людей бажання нібито встановити справедливість…
Коли ти влітку отримав нагороду (Золотий хрест. — Ред.), казав, що найбільшою нагородою є побратими. Досвід дружби, досвід знайомства. Ти віриш у те, що горизонтальні зв’язки, це побратимство, яке справді є основою боєздатності, наскільки я бачу, може дати якийсь результат у майбутньому в цій війні?
«З війни взагалі неможливо повернутися. Вона в тобі назавжди»
Олександр Ярмак
І в тебе там частина твого життя, і так само з півднем. Я до того тільки в Херсон приїжджав з концертом, і я ніколи не уявляв, яка краса цих островів. І як це все зараз знищено. Коли ми почали працювати там, від Нікополя до Кізомиса все облітали, обходили кожен метр. Це рай на землі, якого ми не цінували і який втратили. Нам потрібно змінитися, щоб його повернути, бо поки що в нас шансів немає.
Давай ми завершимо нашу розмову цією любов’ю, любов’ю до своїх земель, любов’ю до своєї країни і любов’ю, яка тримає, яка дає нам сили, яка дає нам сподівання на краще майбутнє.
