Учорашня трагедія – як будь-яка трагедія – стала чудовим лакмусовим папірцем. Люди розділилися на тих, кому від цієї історії дуже погано, тому що шкода і загиблого, і його ненавмисного вбивцю, – і тих, кому від неї дуже добре, тому що з’явилася солодка можливість виступити з повчанням, надавати ляпасів, відкомпенсувати власну нікчемність можливістю повитирати ноги об розтоптану долю “зірки”…
Окреме коло в цьому пеклі – професіонали. Ті, хто біг із диктофонами за дружиною загиблого, яка приїхала у Скліф, запускав в обіг брехливі паскудства про адвокатів, що масово відмовляються від захисту Єфремова, передбачувано розпалювали й розпалюють на цій трагедії соціальну та політичну ворожнечу.
Тут ще все попереду, зрозуміло. А втім, теж нічого нового.
“Синку, якщо ти проживеш досить довго, то зрозумієш, що навіть репортеру не завжди обов’язково бути покидьком”. Роберт Пенн Воррен “Уся королівська рать”.
Джерело: Виктор Шендерович / Facebook
