Сергій Чуткий, член правління й керівник напряму навчання з мінної небезпеки АСУ
Хто найчастіше стає жертвою мін?
Станом на 1 квітня 2025 року від початку повномасштабного вторгнення сталося 813 нещасних випадків, пов’язаних з мінами чи вибухонебезпечними предметами, у яких постраждали 1160 цивільних, 336 із них загинули. Це дані секретаріату Національного органу з питань протимінної діяльності (НОПМД).
Найбільше трагедій — у деокупованих регіонах, це: Харківщина, Херсонщина, Миколаївщина, Донеччина, Київщина.
І загроза актуальна не лише для військових чи саперів. Мінна небезпека стосується кожного українця. У зоні ризику і звичайні цивільні: безробітні, які збирають брухт у лісах; і фермери, які працюють у полях; і представники критичної інфраструктури; і студенти й діти, які проводять дозвілля на вулиці; і водії, які користуються другорядними дорогами.
Більшість випадків — це або необережність, або свідомий ризик. Люди йдуть у небезпечні місця, торкаються підозрілих предметів, намагаються їх перенести. Ціна такої поведінки — життя і здоров’я.
Що найчастіше спричиняє нещасні випадки?
За даними секретаріату НОПМД, найбільше нещасних випадків трапляється через міни, боєприпаси, що не вибухнули, саморобні вибухові пристрої та міни-пастки.
Міни — це вибухові пристрої, які встановлюють на землі, під землею або кріплять до об’єктів, щоб вони вибухнули під час контакту чи наближення людини або техніки. Вони можуть бути різних форм і розмірів. Найбільша їхня підступність — міни ретельно маскують, переважно ми їх не побачимо. Тому вкрай важливо навчитися впізнавати потенційно небезпечні території та не заходити на них.
Більшість мін роками зберігають здатність убивати, калічити, руйнувати, з часом стаючи ще чутливішими.
Протипіхотні та протитранспортні міни
Боєприпаси, що не вибухнули — це снаряди, ракети чи гранати, які не здетонували після використання, але залишилися в бойовому стані. Вони чутливі й непередбачувані. Можуть виглядати як іржаві металеві уламки, довгі трубки, корпуси зі слідами пошкоджень. Часто їх знаходять у землі, на дорогах, у зруйнованих будівлях чи навіть на деревах. Найбільша небезпека в тому, що вони можуть вибухнути від будь-якого фізичного впливу — дотику, удару, здетонувати самі по собі через механізм самознищення. Тому категорично заборонено наближатися до них чи робити селфі. Умовно безпечна відстань — 300 м.
Боєприпаси, що не вибухнули
Детонатори/підривники — це найчутливіші елементи боєприпасів, які можуть виглядати як знайомі побутові речі на кшталт гвинтиків, ручок, батарейок тощо. Особливо небезпечні тим, що реагують на будь-який механічний вплив: удар, струс чи падіння.
Залишені боєприпаси — нерозірвані снаряди, гранати, патрони й інші вибухонебезпечні предмети, які залишилися після бойових дій. Здебільшого їх знаходять у покинутих бліндажах, окопах, на колишніх позиціях військових або в зруйнованих будівлях. Небезпека в тому, що навіть боєприпаси, які пролежали роками, можуть здетонувати від необережного руху.
Детонатори/підривники
Крім фізичної загрози, варто пам’ятати про кримінальну відповідальність за незаконне зберігання таких предметів (ст. 263 ККУ) — від трьох до семи років позбавлення волі.
Залишені боєприпаси
Особливо гостру загрозу зараз становлять саморобні вибухові пристрої. Тому всім потрібно дивитися не тільки під ноги, але й по боках, як хто поводиться. Звертати увагу на підозрілу поведінку, різні залишені без господаря речі, а особливо на те, коли хтось залишає якусь річ чи пакунок і відходить.
У такій ситуації потрібно якомога скоріше відійти подалі, за можливості сховатися за стіну будинку чи інший наявний захист і повідомити поліцію за телефоном 102.
Саморобні вибухові пристрої та міни-пастки часто виглядають як добре знайомі нам предмети: телефони, книги, пляшки з водою, дитячі іграшки або навіть гаманці. Вони спрацьовують, коли їх піднімають або виконують з ними інші дії.
Тому будь-яка чужа річ у громадському місці — потенційна загроза, яка може вбити чи покалічити того, хто зацікавився нею.
Міни-пастки
Украй небезпечним і підступним є дистанційне мінування. Ворог не тільки використовує цю тактику щодо військових, але й проти цивільних. Частіше застосовують дрони для скидів мін-пелюсток у межах населених пунктів. Тож коли мене питають, чи правда, що сороки переносять такі міни, я відповідаю, що треба остерігатися не птахів, а дронів, за допомогою яких можна дистанційно замінувати будь-які території.
Щоб зменшити ризик від мін і вибухонебезпечних предметів, важливо знати, як правильно діяти в таких ситуаціях.
Як захистити себе від мін?
Головне правило — ніколи не наближайтеся до підозрілих предметів. Вони можуть виглядати як завгодно: іржавий метал, покинута іграшка чи звичайна банка. Але всередині може критися небезпека.
Якщо ви побачили щось підозріле, дотримуйтеся трьох простих правил:
не підходьте — навіть крок може бути фатальним;
не чіпайте — вибух може статися від найменшого дотику;
телефонуйте 101, 112 або 102 — спеціалісти знають, що робити.
Якщо ви знайшли підозрілий предмет, зупиніться, не панікуйте. Не рухаючись, уважно роздивіться навколо — можливо, поруч є ще небезпечні предмети. Обережно відійдіть на 200–300 метрів, рухайтеся тим самим шляхом, яким прийшли. У безпечному місці викличте рятувальників, залиште позначку й попередьте інших. Але ніколи не робіть позначок біля самого предмета — це може коштувати життя!
Якщо ж є підозра, що ви опинилися на замінованій території — не рухайтеся! Не намагайтеся вибратися самостійно — телефонуйте 101, 112 або 102. Запам’ятайте: якщо є одна міна, поруч можуть бути й інші.
Знаки, що попереджають про мінну небезпеку
Оператори протимінної діяльності встановлюють офіційні знаки, які попереджають про мінну небезпеку. Ми також можемо бачити різні неофіційні попереджувальні знаки й позначки (стрічки, мітки фарбою, підвішені пляшки на деревах тощо). Але, на жаль, лише близько 5–10 % небезпечних територій нашої країни позначені таким чином. Більшість не мають їх, навіть неофіційних.
Кожен повинен навчитися розпізнавати такі території та знаки. Потенційно вибухонебезпечними є зруйновані будівлі, мости; землі зі слідами бойових дій; місця, де були військові; лісосмуги та покинуті поля, узбіччя доріг, ґрунтові шляхи; покинута військова чи цивільна техніка; території, де є залишки загиблих тварин.
Офіційний знак, що попереджає про мінну небезпеку
Де пройти навчання із запобігання ризикам від мінної небезпеки?
У критичній ситуації важливо не розгубитися, швидко оцінити ризики та діяти правильно. Асоціація саперів України пропонує очні навчання, на яких сертифіковані інструктори розкажуть, як розпізнати небезпечну територію, ідентифікувати загрозу, а головне — як правильно себе вести в різних критичних обставинах. Ці знання й навички можуть урятувати вам життя. АСУ активно працює в найбільш постраждалих регіонах: Харківській, Херсонській, Миколаївській, Донецькій, Запорізькій та інших областях, надаючи допомогу місцевим громадам. У 2024 році більш ніж 190 000 людей пройшли очні навчання АСУ з мінної небезпеки.
Навчальні платформи АСУ
Коли Україна стане безпечною?
Процес розмінування в Україні триває, і хоча ми поступово повертаємо життя на потенційно забруднені вибухонебезпечними предметами території, це надзвичайно складний і тривалий процес. За Національною стратегією протимінної діяльності (АСУ брала участь у її розробці), у наступні 10 років планують повернути у використання 80 % потенційно забруднених мінами й ВНП територій. Однак тривалість війни залишається непередбачуваною, а фінансування розмінування зменшується, що може затягнути цей процес на десятки років. Світова статистика свідчить, що кожен рік війни — це десять років розмінування.
Олена Нестерчук, комунікаційниця Асоціації саперів України
