Андрій Гнатов, бригадний генерал, командувач ОСУВ «Одеса», морпіх
Андрій Гнатов
У 2001 році закінчив Харківський інститут танкових військ.
У 2016–2018 роках — начальник штабу 36 окремої бригади морської піхоти.
2018–2021 — командир 36 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
У 2022-му — начальник штабу, заступник командувача військ оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних сил України.
У червні 2022-го отримав звання бригадного генерала.
У 2022 році Андрій Гнатов очолював оборону Миколаєва після генерала Дмитра Марченка.
Президент України Володимир Зеленський присвоїв полковнику Андрієві Гнатову звання бригадного генерала й особисто почепив шеврон захисникові під час зустрічі 18 червня 2022 р.
Був одним з командувачів операції зі звільнення Херсонщини в листопаді 2022-го.
Навесні 2023-го командував обороною Бахмута. Тоді місто тримала 93 бригада, яку очолює полковник Павло Паліса. Місто входило в зону відповідальності ОСУВ «Хортиця», яким командував Олександр Сирський.
Андрій Гнатов належить до офіцерів, які формували підрозділи оновленої морської піхоти з частин, що залишили окупований Крим.
Як і кожен морпіх, має право носити берет кольору морської хвилі, склав для цього відповідний іспит.
«У нас за основу такий постулат: “Раз морпіх — морпіх назавжди”. Це стан душі, покликання, в душі ти навіки морський піхотинець», — казав генерал в інтерв’ю.
Михайло Драпатий, бригадний генерал, командувач ОУВ «Херсон», піхотинець
Михайло Драпатий
2014 рік — майор, командир 2-го механізованого батальйону 72 окремої механізованої бригади, на війні з Росією з квітня 2014-го.
9 травня 2014 року 2-й батальйон 72 ОМБр увійшов у Маріуполь, щоб посилити підрозділи, які відбивали штурм терористів, і звільнити заручників. Тоді ж було знято відео, як БМП Драпатого прориває імпровізовану барикаду на вулиці міста.
На початку червня батальйон Драпатого спільно з іншими підрозділами взяв під контроль прикордонну зону біля населених пунктів Амвросіївка, Зеленопілля, Маринівка, Довжанський, а також Савур-Могилу, Червонопартизанськ (пункт контролю). У результаті вздовж кордону між проросійськими бойовиками та їхніми російськими кураторами створили 50-кілометрову смугу, контрольовану ЗСУ, через яку ворогові вже не вдавалося безконтрольно постачати своїх найманців зброєю, технікою та боєприпасами.
У відповідь з території РФ почали обстрілювати українські війська з РСЗВ «Град» й «Ураган». Підрозділи 72, 79 та 24 бригад і прикордонники опинилися у вогневому кільці.
«Були дні, коли нас по сім годин безперервно розстрілювали з усіх видів артилерії та мінометів. Сили були нерівні, допомога не підходила, боєприпаси закінчувалися, техніка майже вся була виведена з ладу. І тоді підрозділи пішли на прорив, вийти змогли не всі, а ті, хто прорвався, дійсно стали героями», — згадував Михайло Драпатий.
У 2014-му Драпатий вступив до Національного університету оборони України. Згодом перевівся на заочну форму навчання й повернувся до зони АТО у статусі начальника штабу 30 окремої механізованої бригади.
Із серпня 2016 року — командир 58 окремої мотопіхотної бригади.
З липня 2017 року — командир бригади безпосередньо в зоні АТО, керував діями 58 ОМПБр в районі Бахмутської траси.
Із серпня 2019 року — слухач Національного університету оборони. У 2021-му визнаний найкращим випускником оперативно-стратегічного рівня підготовки управління, посол Великобританії в Україні Мелінда Сіммонз нагородила його перехідним мечем королеви Великої Британії.
Був одним з командувачів операції звільнення Херсона.
Про початок вторгнення:
Драпатий про звільнення Правобережжя:
Ігор Скибюк, бригадний генерал, Герой України, десантник
Ігор Скибюк
1998 рік — почав службу у 80 десантно-штурмовій бригаді на посаді командира взводу, пройшов шлях до командира бригади.
Станом на 2022 рік — командир 80 окремої десантно-штурмової бригади.
У 2023 році — начальник штабу – заступник командувача Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
Саме 80 окрема десантно-штурмова Галицька бригада під командуванням Скибюка була основою успішного наступу Сил оборони України на Харківщині.
За підсумками операції полковник Скибюк отримав звання Героя України.
«Дії нашої бригади були як фата-моргана для ворога. Він був зосереджений на ударних угрупованнях наших військ. І те, що в тил зайде ціла десантно-штурмова бригада, зовсім не очікував… Ворог не може бути спокійний, ми гнатимемо його з нашої землі. Звільнимо до останнього сантиметра. Я щоранку вставатиму, питиму каву і йтиму вбивати російських загарбників», — говорив полковник Ігор Скибюк про ту операцію.
Павло Паліса, полковник, піхотинець
Павло Паліса
У 2007 році закінчив Львівський інститут Сухопутних військ.
У 2019-му — командно-штабний інститут Національного університету оборони України.
На початок повномасштабного вторгнення Росії навчався в Командно-штабному коледжі армії США. Перервав навчання, щоб очолити 5 окремий штурмовий полк.
«Після прибуття в Україну попередньо я мав стати заступником командира 58 бригади, яка була під Черніговом. Я вирішив добратися туди. Але не доїжджаючи 300 метрів, отримав телефонний дзвінок від кадрового центру Сухопутних військ про те, що мене викликає до себе командувач. Я сказав їм, що сьогодні вже не зможу повернутися, бо майже в оточенні. Тому приїхав до командира, побачив колектив, з яким я працював довгий час, але довелося їхати до командувача. Командувач сказав: «Вітаю в Україні, ось твоя ділянка роботи — займайся», — розповідав Паліса в інтерв’ю «Новому времени».
Навчання 5 окремого штурмового полку, Паліса ( у центрі)
Про мотивацію: «Мотивовані люди, які розуміють, чому вони сюди прийшли. Ми (5 окремий штурмовий полк, нині 5 штурмова Київська бригада) формувалися з нуля довший час і трішки навіть не вклались у терміни. Але це вартувало цього. Наприклад, один обласний військкомат привіз нам 21 мобілізованого офіцера. Зазвичай я (або начальник штабу) намагався бесідувати з усіма, хто прибуває. Перше питання: «Хто не готовий іти в атаку? Встали й вийшли». Половина пішла. Далі бесідували, умовно кажучи, хто не готовий померти красиво — ще половина пішла. У результаті з 21 залишився один».
У 2023 році — командир 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Командував діями бригади під час оборони Бахмута.
«Для мене особисто весь період оборони Бахмута — це був як один день, бій почався, і він був без кінця. Я би навіть сказав — через певний період просто вже навіть люди перестали помічати, слідкувати, який сьогодні день тижня. Скільки ми вже тут? Такого плану це було. Ну справді дуже важко, — згадував Паліса в інтерв’ю «Радіо Свобода». — Я думаю, битва за Бахмут — найжорстокіша битва цієї війни станом на зараз. І, напевно, найжорстокіша битва в Європі з часу закінчення Другої світової війни».
Олександр Сирський і Павло Паліса під час зустрічі на передовій
Про значення битви за Бахмут: «На своєму рівні, там, де я можу давати якусь оцінку, я думаю, це дало можливість виграти час. Знекровити противника. Змусити його використати свої резерви й дати підготувати Збройним силам України новостворені підрозділи, забезпечити їх озброєнням, технікою та належною підготовкою».
Паліса — виходець з родини військових. Молодший брат Дмитро — один з наймолодших комбатів Збройних сил України, командир четвертого загону спеціального призначення 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ.
Дмитро Паліса, Рубін: «Завдання командира – зберегти життя і здоров\’я своїх бійців, бо без них ти ніхто»
Вадим Сухаревський, полковник, командир 59 окремої мотопіхотної бригади, Герой України, морпіх
Вадим Сухаревський
З лютого по жовтень 2004 року — участь у Миротворчій місії в Іраку у складі 6 окремої механізованої бригади.
У 2009 році закінчив Львівський інститут Сухопутних військ.
2011 рік — командир аеромобільної роти 80 окремого аеромобільного полку.
13 квітня 2014 року взяв участь у першому бою війни на Донбасі — біля Семенівки. Старший лейтенант відкрив вогонь зі свого БТР по бойовиках Ігоря Гіркіна, що атакували бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа».
16 серпня 2014 року був поранений у боях під Красним.
З 2014 по 2016 рік — навчання в Національному університеті оборони України.
З 2016-го — командир 1-го лінійного батальйону 36 бригади морської піхоти.
З 2021 року — начальник штабу 35 окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
З лютого 2022 року — командир 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Підрозділи Сухаревського одними з перших увійшли в Херсонську область під час наступу на ворога.
Президент Зеленський присвоїв Вадиму Сухаревському звання Героя України, особисто привітав під час відвідин передових позицій українських військ у Миколаївській області. Червень 2022-го.
Вадим Сухаревський, імовірно, очолить новостворені сили безпілотних систем. Полковник добре розуміє специфіку їхнього застосування: у складі 59-ї діє ротно-тактична група «Птахи Мадяра» — один з кращих підрозділів застосування БпЛА Сил оборони України.
«Роль безпілотників колосальна, — казав Сухаревський в інтерв’ю «Суспільному». — Ця війна перепише воєнну стратегію всього світу. Вона буде вивчатися десятиліттями, як Друга світова. Стільки нового, нестандартного з того, що ми робимо. Зокрема, компонент безпілотної авіації — він колосальний. Цивільні безпілотні системи й низка інших змінили хід бойових дій на нашу користь. Це наукова фантастика».
На честь Сухаревського назвали вулицю в рідному Береговому. Сам він поставився до цього негативно: «Мене виховували в дусі того, що коли ти чимось займаєшся, маєш бути професіоналом, займатися від душі. Я щаслива людина — у мене прекрасна сім’я, улюблена робота. Я вважаю, що знаю, як її робити. Бути професіоналом і хизуватися цим — ні. Це просто планова, звична робота, на жаль, на війні».
За інформацією LB.ua, отримають нові посади в командуванні Сил оборони України також чинні заступники головнокомандувача ЗСУ генерал-лейтенанти Євген Мойсюк і Михайло Забродський.
