А ось несправедливо вішати провал “Голосу” тільки на Вакарчука, як робитимуть сьогодні.
Так, йому не вистачило сміливості і, як не дивно, безкорисливості, щоб піти на президентські вибори. Тоді він розчарував багатьох. Так, йому не вистачило самоіронії, щоб не виступати в ролі першого спікера партії.
Але! “Голос” поховав зовсім не він! Це ж не він, а його депутати медійно змішалися з депутатами Порошенка. Це вони почали ходити по каналах Порошенка, розповідати там те саме, що було вигідно Порошенку, і в результаті аудиторія бачила ідеї партії Порошенка, а не “Голос”. Це ж його депутати вирішили ігнорувати інші популярні інформаційні канали. Так, у них неприємний власник і мерзенна редакційна політика, але це телеефір!
Це не Вакарчук, а депутати “Голосу” почали прикрашати свої політичні виступи перфомансами, які можуть здатися цікавими і трохи зухвалими тільки занудним відмінникам, а не більшості виборців. [Приклад: дражнити міністра охорони здоров’я Степанова Максимом Костюмовичем або приносити уряду Шмигаля рюкзак до парламенту].
Це не Вакарчук, це депутати “Голосу” не змогли придумати нічого зрозумілого як альтернативу навіть тоді, коли вирішили зробити тягловою темою ідею відмови від Мінських угод. Провал “Голосу” – це колективна робота!
Джерело: Дмитро Литвин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
