Очікування, посадять Кирила Серебренникова чи ні – тільки таку драматургію схвалює Путін.
А різниці немає. Перед нами однаково трагедія. І чи врятує головного героя наприкінці бог із машини, чи настане очікувана загибель – для нас неважливо.
Тому що у справжній трагедії завжди гине хор. А це – ми. Обурені, люті, гнівні – але поки що безсилі.
Тому що вирок не перший і не останній. Тому що сотні й тисячі людей сидять. “Сеть” була і минула, хоча ось нова справа, завтра буде ще одна. Ми звикли.
Сьогоднішній божевільний суд має зламати цю звичку. Процес Кирила Серебренникова став можливим, тому що багато з тих, хто обурюється нинішнім абсурдом, мовчать в інших випадках. Не знають про “Сеть”, проходять повз московську справу і безліч інших, від “Артпідготовки” до Юлії Цвєткової.
Не буває правосуддя, яке сьогодні працює чесно, а завтра садить невинуватих. Ми всі маємо об’єднатися. Час. Інакше нас так і переб’ють поодинці.
Джерело: Дмитрий Гудков / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
