Держпідприємство “Східний ГЗК” через продаж своєї продукції за допомогою посередників недоотримало 137 млн грн, про це йдеться в листі позафракційного народного депутата Муси Магомедова до директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника, який є в розпорядженні редакції.
Депутат зазначив, що державне підприємство “Східний ГЗК” є одним із найбільших виробників сірчаної кислоти в Україні, і, незважаючи на зростання цін на цей ресурс в Україні і стабільну роботу підприємства, його фінансовий стан 2019 року погіршився на суму майже 729 млн грн. На думку депутата, причиною цього є реалізація підприємством своєї продукції через посередників.
“У той час як ціна на сірчану кислоту суттєво збільшилася, собівартість знизилася, держпідприємство “Східний ГЗК”, а з ним і держава несе збитки в особливо великих розмірах. У той же час “ексклюзивний посередник” – приватне підприємство ТОВ “Фірма “Торгсервіс”, яке не є виробником сірчаної кислоти, – отримує необґрунтовані прибутки”, – ідеться у зверненні.
Депутат зазначив, що в разі реалізації сірчаної кислоти безпосередньо підприємствам України – кінцевим споживачам сірчаної кислоти – ДП “Східний ГЗК” мало отримати прибуток у сумі 137 млн грн.
Із 1 вересня 2018 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі Мінекономрозвитку запровадила квоти на постачання сірчаної кислоти. Офіційною причиною став нібито захист вітчизняного виробника, але внаслідок введення обмежень ціни на сірчану кислоту без об’єктивних передумов зросли майже удвічі, відбулася монополізація ринку, пише “Главком”.
За оцінками видання, це призвело до того, що підприємства-споживачі опинилися в заручниках в окремих посередників: ті зривають постачання, диктують економічно необґрунтовані умови, проте вибору немає – купити сірчану кислоту через квоти на імпорт можна лише в обмеженого кола постачальників, якими, як правило, є приватні компанії, а не державні підприємства, які цю сірчану кислоту виробляють.
Портал підкреслював, що експерти і представники профільних асоціацій наполягають на необхідності негайного скасування обмежень на імпорт сірчаної кислоти та олеуму для нівелювання ризиків недостатнього забезпечення підприємств-споживачів критично важливою для них сировиною, а також на створенні умов для руйнування корупційних схем, які на фоні запровадження квот побудували навколо державних підприємств – виробників сірчаної кислоти.
