Відомий український кінорежисер Володимир Андрощук був родом із хутора Горичів біля відомого села Зимне біля Володимира-Волинського. Про Володимир-Волинський він зняв фільм «Княжий град». Навчався у студії при Волинському обласному драмтеатрі, потім вступив на щойно відкритий кінофакультет Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, на спеціальність «режисер кіно». Його наставником був Віктор Івченко, а однокурсниками – Іван Миколайчук, Броніслав Брондуков, Раїса Недашківська. Ірина Надюкова, журналіст газети «Слово правди», багато писала про життя і діяльність Володимира Андрощука, будучи знайомою з його дружиною, письменницею Галиною Тарасюк. Так, в одному із текстів вона писала, що «попри успішне навчання, синові вояка УПА дорога на українські кіностудії виявилася закритою. Він міг реалізувати себе на республіканських кіностудіях Молдови чи Туркменії, де шукали талановитих випускників, але відмовився заради українського кіно, понад усе мріяв колись таки працювати на студії імені Довженка. Тому вступив до аспірантури, очолив факультетське відділення Ради наукового товариства і одночасно почав працювати на студії «Укркінохроніка».
Кілька років Володимир Андрощук плідно працює на Львівському держкомтелерадіо і знімає кілька документальних фільмів, відзначених дипломами республіканських кінофестивалів. Повернувшись зі Львова (де так і не вдалося створити кіностудію) до столиці, зняв кілька десятків першокласних документальних фільмів на «Укртелефільм». Серед них – не лише про збереження природи – «Верховина», «Волинський ліс», «Світязь», музичні «Де Черемоша хвилі плинуть», «Верховино, світку ти наш», а й перші документальні фільми про злочини радянської системи – «Минуле нагадує» («Дем’янів лаз»). У 90-му взявся за історичний серіал «Час збирати каміння» – про події у Карпатах на зламі ХІХ-ХХ століть, який став одним з перших фільмів епохи української Незалежності. І вперше в історії вітчизняного кінематографу порушує тему визвольної боротьби жителів Західної України в контексті європейських революцій і на тлі австро-італійської війни. До речі, у цьому фільмі знімався і актор Волинського муздрамтеатру ім. Т. Шевченка, нині заслужений артист України Валерій Мороз».
Державний історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир» видав, хоча й невеликим накладом, книгу «Володимир Андрощук: кіно і доля». На цвинтарі у Зимному – могили його батьків, сам режисер похований у Броварах. Творчий конкурс, присвячений пам’яті відомого земляка, проводиться серед школярів. Минулого року його учасники зняли фільм про Андрощука і досліджували його життя та творчість. Цього року вони писали твори за романом Галини Тарасюк «Митар печер Господніх» («Між пеклом і раєм»), який вона присвятила чоловікові. У підготовці конкурсу та відзначенні його учасників взяв участь медичний центр, який очолює кандидат медичних наук Олега Шипелик. Як повідомила Ірина Надюкова, голова журі конкурсу, диплом першого ступеня всеукраїнської науково-мистецької премії імені Володимира Андрощука отримала учениця 9-го класу загальноосвітньої школи-ліцею села Зимне Аліна Білохвіст.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
*/
