Підсумки руйнування…
Теплий жовтень 2020-го. Відбулися вибори. Прохідні. На яких замість запропонованого порядку денного “комфорт і сервіс на місцях” суспільство вважало за краще тотальний ігнор. Під який потрапили всі без винятку. Результати у всіх так собі. Щось і десь краще, щось гірше. Але ще раз: це ж місцеві вибори. Усього-на-всього вибори до місцевих органів влади. До тих самих, які мають нарешті припинити бездумно забудовувати міста і села, “спилювати” гектари землі, руйнувати інфраструктури та “обілечувати” місцевий бізнес. Але ж ні. Абсолютний апокаліпсис трапився. Кінець світу. Не менше. За надзвичайно “опущеної” явки хтось зі “старих” набрав мізер і залишився при своїх. І тут же обов’язкові “глобальні висновки”…
На мій погляд, нинішні результати потрібні тільки для того, щоб правильно оцінити тенденції та зробити невелику роботу над помилками. Попутно ж виділю кілька особливостей цих дивних виборів. По-перше, президент запропонував суспільству правильний порядок денний. Сервіс, комфорт, менше ідеології. Марно. Мала, але вкрай агресивна частина суспільства – та сама, яка все робить через призму “до основанья ми разрушим…” – воліла знову влаштувати образливий і чистий політичний батл. Ціна питання не має значення. Нехай на уламках і у злиднях, але із правильними прапорцями…
По-друге, наявна дуже низька явка. Рекордна. Інтересу суспільства до цього типу виборів майже не було. Що показало нам крайню втому від традиційних типів політики. Від усіх цих розкольницьких закликів і гасел. Правда, поки це мало хто розуміє – “святкуємо мізер” …
По-третє, навмисно “вбили” поміркованого виборця. Базового для зшивання країни, що вічно вирує. Того, який правильний і який тільки про спокійне і якісне життя. На перші ролі знову вдалося висунути радикалів із двох сторін і знову повернути країну до нашого традиційного типу “змагання” – східні та західні “борці”. Круто. Тільки вдалося трохи вийти з цієї петлі, яку на горлі країни наполегливо затягували “Європейські солідаріті” з одного боку та ОПЗЖшники – з іншого. Ні, нам помірковані не потрібні. Нам давайте меншість, що взаємно ненавидить …
По-четверте, старі хлопці, спаяні на місцях у багаторічні клани, вкотре переформатувавши і перейменувавши себе, все одно залишилися зі своїми васалами. Тотальне оновлення на місцях усе ще неможливе. Занадто багато ресурсів і цинізму в людей похилого віку…
По-п’яте, багатоканальний і рясний компромат проти “слуги”. Усі без винятку опонентки-партії цілодобово атакували керівну партію. Особливо в цьому досягли успіху юні олігархічні утворення – “За майбутнє” і Пальчевський. І робили це потоково, з особливою ненавистю, нескінченно креативлячи і вигадуючи фейки…
По-шосте, внутрішні конфлікти у керівній партії. Вона не змогла побудувати єдину управлінську вертикаль і жорстко придушити публічний нарцисизм окремих своїх членів… І? Це ж тільки позначення нових викликів і не більше…
Джерело: Михаил Подоляк / Facebook
