9-річний хлопчик, який втратив ніжку у боротьбі з агресивною формою раку, блискавично рухається до своєї мрії — знову ходити без милиць. Він вже отримав протез та опановує ходьбу у Дитячій Лікарні Святого Миколая Першого медоб’єднання Львова, спеціалісти якої майже два роки борються за життя та здоров’я маленького пацієнта. Одну із найагресивніших форм раку серед дітей — остеосаркому — у Михайлика Палія з Івано-Франківщини виявили два роки тому, коли хлопчику було 7 рочків. Пухлина вразила стегнову кістку на лівій нозі. Перші 6 курсів хімії Михайлику провели в Івано-Франківській дитячій обласній клінічній лікарні Юрій Томащук. Хлопчик важко переносив терапію, а пухлина на неї не реагувала. Тож хвороба і далі прогресувала. Єдиний шанс на порятунок дитини — ампутація всієї ураженої остеосаркомою кінцівки. Далі у боротьбу за Михайлика вступила мультидисциплінарна команда спеціалістів Дитячої Лікарні Святого Миколая: онкогематологи, хірурги, протезисти, фізичні терапевти та психологи. Операція з ампутації лівої ніжки тривала чотири години. А вже за кілька днів Михайлик за підтримки фізичного терапевта та за допомогою милиць зробив свої перші кроки. Його бажання ходити перевершило найоптимістичніші сподівання спеціалістів. І це попри те, що після ампутації дитину ще довго мучили фантомні болі у ніжці, якої вже не було. Паралельно хлопчик продовжував приймати хіміотерапію. Михайлик дуже хотів робити все як інші дітки — бігати, стрибати, знову ходити до школи. Він самотужки навчився їздити на велосипеді без однієї ноги. На милицях прислуговував на церковній службі. І навіть приміряв на себе професію рятувальника — провів один день із івано-франківськими ДСНСниками. А за півтори роки після ампутації збулася ще одна мрія Михайлика — стати на обидві ніжки. У майстерні протезування Першого медоб’єднання Львова йому виготовили штучну кінцівку і нині хлопчик наполегливо опановує ходьбу на ній. Ось що розповідає про успіхи пацієнта його фізичний терапевт Максим Тибінка: «В нього немає страху до падіння. І через це ми за два тижні досягли максимального результату, на який я сподівався лише за 4 тижні після протезування». Понад усе Михайлик мріє бути здоровим і ходити до школи — без милиць.
