Президент Венесуели Ніколас Мадуро під час пресконференції в палаці Мірафлорес у Каракасі, 31 липня 2024 р.
Венесуела має найбільші поклади нафти в світі, проте соціалістичні експерименти спочатку Уго Чавеса, а згодом і Мадуро призвели до жахливих економічних і демографічних наслідків: надвисока інфляція, міграція мільйонів громадян за кордон, залежність від РФ та ізоляція з боку Заходу. За даними громадської організації Espacio Público (Громадський простір), режим з 2016 року зупинив мовлення понад двохсот радіостанцій, припинили вихід друком під тиском влади більше ста газет.
Росія прагне зберегти свій вплив у Венесуелі через надання військової та фінансової допомоги. На початку липня 2024 року фрегат “Адмірал Горшков” і нафтовий танкер “Академік Пашін” з Північного флоту РФ після Гавани зайшли в порт Ла Гуейра у Венесуелі. Цей символічний жест у бік Вашингтону, покликаний продемонструвати, що РФ досі має вагу у Латинській Америці.
Має Москва вплив і на нафтову галузь країни. Свого часу державна “Роснєфть” інвестувала у п’ять видобувних компаній країни, у 2020-му їх передали новоствореній “Росзарубєжнєфті” з метою уникнути санкцій.
Після попередніх президентських виборів у 2018 році, на початку 2019-го, у Венесуелі також тривали масові протести з вимогою визнати перемогу опозиційного політика Хуана Гуайдо. Його підтримали США і ряд країн Латинської Америки – Аргентина, Колумбія, Бразилія, Парагвай, Еквадор. Адміністрація Трампа визнала легітимність Гуайдо, але з квітня 2023 року політик знаходиться у вигнанні у Маямі,тому зараз уже не є викликом для режиму Мадуро.
Вибори 28 липня 2024 року у Венесуелі були шансом змінити країну. Згідно з результатами соцопитувань AS/COA, 87,9% респондентів прагнули взяти в них участь, 81,4% вважали, що вибори є останньою можливістю для змін, а 41,1% заявили, що емігрують з Венесуели, якщо не буде зміни влади.
Під час акції протесту венесуельської опозиції проти офіційних результатів президентських виборів у країні 28 липня, у Каракасі, Венесуела, 3 серпня 2024 року.
Основним опозиційним кандидатом на виборах мала стати Марія Коріна Мачадо, однак після скандалу із заповненням декларації на майно її дискваліфікував Верховний Суд Венесуели, як і потенційну її наступницю Коріну Йоріс. Зрештою, кандидатом від опозиції став ексдипломат Едмундо Гонсалес, представник партії Об’єднана платформа.
Особливістю цих виборів було те, що показники підтримки опозиції були дуже високими – чи не вперше за 25 років соціалістичної диктатури у Венесуелі. Так, соцопитування показували, що за Гонсалеса віддали б голоси від 50 до 59% венесуельців, а за Мадуро – 14-36%.
Однак Національна виборча рада оголосила, що переміг Мадуро з 51,2% голосів, а Гонсалес нібито отримав 44,2%.
Опозиція заперечила легітимність таких результатів. 29 липня у Венесуелі розпочалися масові протести проти фальсифікації виборів та подальшої узурпації влади Мадуро. Акції охопили не лише про столицю держави Каракас, але й Сан-Крістобаль, Маракайбо і Валенсію.
Важливою ознакою протестів є те, що під час них венесуельці руйнують пам’ятники Уго Чавесу, президенту країни у 1999-2013 роках.
3 серпня до протестів у Каракасі долучилася Марія Коріна Мачадо, яка переховувалася від влади від 30 липня. Вона виступила з вантажівки перед прихильниками, закликавши до зміни влади: “Після шести днів жорстоких репресій вони думали, що змусять нас замовкнути, зможуть залякати або паралізувати. Присутність кожного з вас тут сьогодні представляє найкраще у Венесуелі”.
Лідер венесуельської опозиції Марія Коріна Мачадо ( у центрі) на акції протесту проти офіційних результатів президентських виборів у країні 28 липня в Каракасі, 3 серпня 2024 року.
4 серпня Мадуро повідомив своїм прихильникам, що близько дві тисячі осіб були заарештовані під час протестів.
Союзники Венесуели вже встигли привітати Мадуро з “перемогою”. Це зробили РФ, Іран, КНР і Куба. Водночас такі країни як Еквадор, Коста-Ріка, Уругвай та Панама зробили заяви про те, що насправді переміг Гонсалес. У відповідь, уряд Венесуели заявив, що відкликає послів із семи країн, які висловили сумнів у результатах виборів президента.
Організація Американських держав заявила, що вибори у Венесуелі не були відкритими. ОАД також виступила із заявою щодо миру, що “венесеульці заплатили дуже високу ціну голодом, хворобами, політичним ув’язненням, тортурами, смертю як жодні інші люди в півкулі в XXI столітті”.
Визнали Гонсалеса новим президентом Венесуели США і Аргентина. У заяві держсекретаря США Ентоні Блінкена від 1 серпня йдеться, що “щонайменше 12 мільйонів венесуельців мирно пішли на виборчі дільниці та скористалися одним із найпотужніших прав, наданих людям будь-якої демократії: правом голосу. На жаль, обробка цих голосувань і оголошення результатів контрольованою Мадуро Національною виборчою радою (CNE) були глибоко помилковими, що призвело до оголошених результатів, які не відображають волю народу Венесуели”.
Швидке оголошення CNE Ніколаса Мадуро переможцем президентських виборів прийшло без жодних доказів, вважають в США: “Як повідомила незалежна спостережна місія Центру Картера, нездатність CNE надати офіційні результати на рівні дільниць, а також порушення під час процесу позбавили оголошений CNE результат будь-якої довіри”.
Венесуельці протестують проти результатів президентських виборів 28 липня та рішення Національної виборчої ради, яка оголосила переможцем президента Венесуели Ніколаса Мадуро, Сантьяго, Чилі, 3 серпня 2024 року.
Водночас, йдеться в заяві, опозиція надала переконливі докази перемоги Гонсалеса. США також назвали спроби Мадуро заарештувати лідерів опозиції “недемократичною спробою придушити політичну участь та втримати владу”.
Крім того, Держдепартамент США заявив, що бачить нинішню ситуацію як час для початку дискусій між політичними партіями Венесуели щодо мирної передачі влади.
Європейський Союз, попри спротив Угорщини, також закликав до незалежної перевірки виборчих документів за участю міжнародних організацій.
Але варто розуміти, що дипломатичних заяв далеко недостатньо для того, щоб відновити демократію у Венесуелі. Своєю політикою Ніколас Мадуро зробив все, щоб долучитися до табору авторитарних держав на чолі з Росією, які прагнуть знищити чинний світопорядок. Співпраця між цими державами стає всеохопною, тому лише рішучі дії можуть змінити ситуацію.
Цікавий момент, що після повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року відбулося певне потепління у відносинах між США і Венесуелою. Так, Вашингтон дозволив у 2022 році компанії ENI (Італія), “Repsol” (Іспанія) відновити експорт венесуельської нафти до Європи, а “Chevron” (США) надали ліцензію на роботу у Венесуелі. Якщо Мадуро вдасться задавити протести і зберегтися при владі, цьому потеплінню, очевидно, настане кінець.
Кулак вверх – символ протесту венесуельської опозиції проти офіційних результатів президентських виборів у країні 28 липня, у Каракасі, Венесуела, 3 серпня 2024 року.
Та, враховуючи вкрай обережну позицію Заходу, не варто очікувати, що цього разу опозиція зможе подолати авторитарний режим Мадуро. До того ж, мільйони венесуельців вже виїхали з країни, зараз міграція лише збільшиться. Активним людям набагато легше виїхати, ніж залишатися в державі, знаючи, що тебе заарештують.
