Була я в Мінську у відрядженні кілька років тому. Це був тиждень машиною часу у СРСР (у його кращі роки). Я з цікавістю придбала у кіосках преси купу газет із радянськими назвами, символікою та звітами про надої молока і ще довго їх перечитувала.
Але був там і острівець незалежності – це книжковий магазин. Там серед російського книгодрукарства трапилася мені і монографія про інформаційну безпеку Білорусі. Ця книга демонструє дуже адекватне розуміння білоруських силовиків про всі загрози безпеці Білорусі, особливо з боку РФ.
У ці дні бажаю Білорусі відстояти свою незалежність.
Щодо Кримінального кодексу Білорусі – теж цікава книга. У них є своє бачення цінності охоронюваних об’єктів, тому злочини проти миру – перші, а проти держави – у кінці кодексу (у нас навпаки). Але це формальність. Насправді президент добре підготувався до можливих протестів та невдоволень. Арсенал кримінального кодексу – широкий.
Установлена кримінальна відповідальність не лише за заклики, спрямовані на завдання шкоди безпеці Білорусі чи захоплення влади, але й за:
агентурну діяльність; звернення до іноземних держав чи організацій вчинити дії, спрямовані на завдання шкоди безпеці Білорусі; образу президента; наклеп на президента; образу представника влади; дискредитацію Білорусі; порушення порядку проведення масових заходів.
Тобто теоретично фрази “Лукашенко – диктатор” чи “ЦВК неправильно рахує голоси” – це вже наговорено на кілька статей Кримінального кодексу Білорусі.
Джерело: Анна Маляр / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
