Підготовка
Поки не стемніло, хлопці злагодженими рухами налаштовують техніку до роботи: відкривають кузов автівки, виймають з ящика великокаліберний кулемет «Браунінг» і встановлюють його на триногу ручної роботи.
— Турельку дядя Ваня робив. Зараз його разом із цехом переманили в Третю штурмову. Прямо біля лінії фронту ремонтує техніку, — розхвалює майстра Руслан, координатор групи.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Поки сонце ще світить, люди продовжують з’їжджатися. Це інші мобільні вогневі групи приїхали на тренування, бо не щодня випадає нагода працювати по дрону, хоч і без єдиного пострілу.
Паралельно в полі працює комбайн, зрошує землю. Гудіння то наближається, то віддаляється.
— О, Сирник!
— Не Сирник, а Валєра. Хай не переїде мені там кулемета! — жартують хлопці, згадуючи персонажів мультфільму «Тачки».
Насправді ж, без жартів, звуки комбайну наближають ситуацію до реального бойового виїзду.
— У нас дуже гучно вночі. Фури самі по собі шумлять, а тут ще й дороги херові, — зазначає Руслан.
— Хоча ми вже за звуком знаємо, де «шахед», а де фура йде, — додає Дмитро.
— Іноді заважають браконьєри на воді. Коли летять «шахеди», вони запускають мотор на човні. Приїхали поліцейські й нічого не можуть вдіяти. Це при тому, що зараз заборонено виходити на річку. Питаємо, що з ними робити, кажуть: «Ну, в’ї*и по лодці, хай здується», — пригадує Руслан.
Повітряна тривога
Останні моменти підготовки — вмикають старлінк. Усіх просять перевести телефони в режим польоту.
За пару хвилин хтось каже, що в області оголосили повітряну тривогу — і пару смартфонів виттям сповіщають про небезпеку.
— Ага! От і вичислили, хто не послухався! — жартують хлопці.
— І що зараз робитимете? — питаю я.
— А, та це МіГ-31 злетів. Попробувати, звісно, можна дістать кулеметом, — віджартовуються.
Тим часом на невеличкому пальнику, встановленому на кузові біля кулемета, вже готова кава. Запитують, кому налити. Такий у хлопців ритуал — поки чекають, що «шахед» потрапить у їхню зону, п’ють каву. Бо що ще робити серед ночі в полі.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Коли простіше працювати: вдень чи вночі? — запитую в Руслана.
— Удень практично нічого не літає, принаймні на Київ. За другий рік роботи я вдень тільки двічі виїжджав, у суботу. І то зараз я, як координатор, дивлюся, чи є сенс їхати, — пояснює він.
То ви самі вирішуєте?
— Тепер так. Є тривога, командування сповіщає нас, а я дивлюся по поточній ситуації, куди вони летять. Бачу маршрут і розумію, чи є загроза в моєму секторі. Аналізувати це — моя робота, — каже Руслан.
А якщо летять ті, що змінюють траєкторію?
— Вони всі змінюють траєкторію. «Шахед» може літати такими зигзагами, може квадратом повторюватися. А зараз навіть кажуть, що вони вже онлайні керуються.
— То як ви визначаєте траєкторію?
— На око. Бачу, що летить, значить, повинен сюди насипати купу куль. Бо інакше ти його не зіб’єш. Стріляти доводиться на випередження.
— А з автоматів збивали?
— Ну той, уламки котрого в передмісті впали, то ми ж його підстрелили. Дрон тоді десь хвилину йшов у нашій зоні. Пацани чотири ріжки встигли відстріляти, це десь 120 куль. Я з «арки» випустив 40, бо в мене заклинив кулемет.
Тоді взагалі два «шахеди» пройшли над нами десь з інтервалом 15 хвилин. Збили один — радіємо, аж тут чуємо — далі гуде. Вони ходять двійками, трійками, тому зараз, коли бачимо на «Віражі» один, припускаємо, що там може бути декілька. По одному ходять, коли вже позбивали інші перед нами, — пояснює Руслан.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Контент важливий
Гукає хлопців з іншої мобільної групи, питає, чи хочуть сфотографуватися.
— Фотки класні не потрібні?
Ті не проти. Навіть з обличчям.
— Я завжди кажу, що контент потрібен, — зауважує Руслан.
Показує на кулемет і машину — усе отримали завдяки фотографіям, які розлетілися соцмережами й привернули увагу до їхньої мобільної групи.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
— Я переконав своїх хлопців, що треба. І так ми за тиждень на машину назбирали, на турель і на все, що нам треба було, — пояснює він.
Деяку техніку, каже, купили за гроші, які дали знайомі бізнесмени. Це і прожектори, і теплак, лазерна указка — щоправда, завбільшки вона з протитанковий гранатомет, керується з плеча і двома руками. Згодом гроші потроху почала виділяти громада.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
— Що вам узагалі видали? Бо так слухаю — усе своє, — цікавлюся я.
— О! — показує автомати й шоломи. — «Браунінг» отримали завдяки тому, що я знімав збиття на відео. У результаті особистим наказом командування нам дали два кулемети, хоча я просив один. То пацани, які раніше не хотіли фоткатися, тепер кажуть: «Давай».
— На чому ви до цього працювали?
— Он, бачиш кулемет часів Другої світової? — показує в поле.
— Десь ще догниває «ланос» бойовий, — сміються поряд хлопці.
— Зараз є якісь нагальні потреби?
— Тренуватися. Але це зараз, думаю, теж вирішимо. БК на навчання треба, не вистачає. А як я буду працювати, якщо не можу стріляти? Навички ж втрачаються.
— Часто такі виїзди проводите?
— Сьогодні з безпілотником вдруге.
— А до цього?
— Тільки в реальних умовах. А от по повітряних цілях нема як тренуватися. За військовий полігон треба домовлятися. Але сподіваюся, це теж буде. Знайомий пообіцяв поговорити з одним генералом, щоб нам дали дозвіл, — уточнює Руслан.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Коли каву вже випили, пропонує всім свій фірмовий чай: «Як глінтвейн, тільки без вина».
— А взагалі українських виробників, які підганяють таку корисну техніку, вистачає?
— Так. І вони вдосконалюються. Ще трохи — і сидітимеш удома за пультом керування й будеш на москаля нападать, — сміється він.
— Тільки інновації й технології, — додає збоку товариш Руслана.
— Люди самі знаходять гроші. Он у мене знайомий купив 3D-принтери і з командою друкує деталі для FPV-бомберів, — показує відео Руслан.
Пташка полетіла
Надворі стемніло, безпілотник готовий до запуску.
— Шо, будем літать?
— Ну як літать. Не давать літать, — сміються хлопці.
Дрон продзижчав над головою і вирушив виконувати задані йому маршрути. А які саме, мобільні групи, звісно ж, не знають.
Хлопці вираховують, де летить, хвилина — і літачок уже спіймали прожекторами.
— Вогонь! — лунає з натовпу. Усі регочуть. Не смішно, мабуть, тільки виробнику.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
— О, то його в теплак офігенно видно, — зауважує хтось із сусідньої групи.
— На постріляти є штук десять, але це тільки за гроші. Один борт — 30 000 грн, — додають у команді, яка привезла літачок.
Дрон проходить, здається, що над головою. Але все одно він високо. Руслан далі веде про «шахеди»:
— Той, що в передмісті впав, висотою 50 метрів проходив. Ворог постійно аналізує, міняє маршрути. У «шахедів» же більше роль розвідників, а влучання для них — це так, як бонус. Проходять, визначають, де вогневі точки стоять. А за «шахедом» супутники дивляться.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині
У травні минулого року, каже, через застосунок спостерігав, що в момент атак над Україною проходила Міжнародна космічна станція.
— Дивлюся — тривога, а МКС тут як тут. Там члени екіпажу — росіяни. І командир корабля зараз кацап, тож дані точно передають, — пояснює координатор групи.
Запитую, як у них починається зміна.
— Я ввечері годині о сьомій лягаю спати на пару годин, а потім до третьої-четвертої ночі моніторю ситуацію, дивлюся, що де летить. Якщо є загроза — пишу хлопцям про готовність. І як тільки в область щось залітає, похер звідки — ми вилітаємо. Спершу в штаб по зброю, а далі на позиції. Розгортаємось, п’ємо чай, каву, анекдоти травимо, чекаємо, — розповідає Руслан.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Водночас хвалить свою команду, наскільки злагоджені, як класно працюють головою і влучно стріляють. «Кожен знає, де він стоїть і що робить».
— Це в нас із першого складу чотири людини залишилося. Інших мобілізували, перевели. Нас теж хотіли забрати, мовляв, ви тут тільки їздите, нічого не робите. А в грудні 23-го після затишшя почалися обстріли, 15 числа ми збили один дрон і на Різдво, 25-го, два. То вони відразу відчепилися, — пригадує координатор групи.
Ранок після ночі полювання
— Як ви вдень відходите від таких активних ночей? — запитую в Руслана.
— На роботі. У нас усі працюють. Я директор фірми, дитячі килимки, наприклад, робимо, деяке спорядження. Хлопці — айтішники, Юра ще й музикант. Діма он, Студент наш, він учитель історії в місцевій школі. Йому 23 роки, тільки магістратуру закінчив. Виїзд був нещодавно, він каже: «У мене зранку екзамен». То сьома ранку повернувся, здав зброю, сів у маршрутку й поїхав складати, — розповідає координатор. Дивиться на інші групи, теж пригадує: ті займаються добривами, ті на будівництві працюють.
Знову заводить про чай і шукає охочих.
Запитую в Діми, чи його учні знають, що він робить ночами.
— Ні. Лише один учень у 9 класі, бо його батько теж був у мобільній вогневій групі. А іншим я цього не афішую. Нащо?
Довкола Руслана з термосом збирається невеличка черга. Наливає чай, пахне і справді глінтвейном. На смак теж схожий.
— А колеги знають? — продовжую випитувати в Діми.
— Тільки директор і завуч. Бо я пару разів запізнювався на роботу.
Руслан додає: «Ми безкоштовно це робимо, а іноді й власні кошти вкладаємо. Але якось хлопців нагородили за збиті дрони».
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
— Тільки нагорода, без премії?
— Так.
— Як це пояснити?
— Це ж наші будинки. Іншої мотивації не треба. Нам дали зброю, дозвіл відкривати вогонь, координацію — і досить. А гроші ми ж і так заробляємо. На роботі, — додає Руслан.
Робота мобільної вогневої групи ДФТГ на Київщині.
