Смерть Флойда, новий гуманізм і російська класика.
Насильницька смерть Джорджа Флойда змусила мільйони людей у всьому світі вийти на мирні демонстрації (переважна більшість протестувальників у погромах не бере участі). Пострадянські дикуни обурюються, адже він був якимось маргіналом, неодноразово судимим наркоманом. Однак саме в цьому – велич протестів. Убивства Мартіна Лютера Кінга чи Джона Кеннеді теж схвилювали людей у всьому світі. Насильство проти знаменитостей або святих завжди знаходило масовий відгук. Однак зараз сталася безпрецедентна подія. Світ сколихнуло вбивство нікому невідомого афроамериканця.
“Покійний не був моральною людиною”. Безумовно, але все ж він був людиною. А “людина – це звучить… гордо! Треба поважати людину”. Її життя святе.
Ніхто, зокрема представники влади, не має права на свавілля і насильство проти будь-якої, навіть найостаннішої людини на землі. Ніхто, зокрема держава, не має права забирати навіть у закінченого наркомана і злочинця життя (якщо він безпосередньо не загрожує життю інших). Домогтися гарантій для цього – мета нинішніх протестів. Людьми, які вийшли на мирні акції в американських і європейських містах, рухає не просто ненависть до расизму, але, насамперед, гуманізм. Мабуть, життя будь-якої: чорної, білої, сіро-буро-малинової людини стало для них найвищою цінністю, яку вони готові захищати, зокрема від “гнилої в’язниці держави”.
Реакція демократичної частини західного суспільства на вбивство Флойда – глибоко гуманістична. Пам’ятаєте трагедію маленької людини в російській літературі? Легко співчувати великим, талановитим, праведним. Складніше навчитися співпереживати трагедії маленької, до того ж малосимпатичної людини. Новий гуманізм вийшов із просоченої потом 50-центової майки Флойда, як велика гуманістична російська література – із гоголівської “Шинелі”.
“Полюби нас чорненькими, а біленькими нас усякий полюбить” – ця фраза з тієї самої російської класики ідеально підходить до ситуації з Флойдом. Безліч людей у всьому світі перейнялася співчуттям до трагедії людини, “чорненької” у прямому і переносному сенсі слова. Для мене це стало символом надії на те, що коли-небудь у світі настане “ера милосердя”.
P.S. Російськомовні мережеві расисти, мабуть, класики не читали або не зрозуміли нічого. Співчуття їм невідоме, тільки злість і ненависть. Іноді вони просто смішні: продовжують, пихкаючи від обурення, постити фото позолоченого гробу Флойда. Заздрять йому, чи що?
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
