Головна — Світ — 1 березня 2022, 09:00

«Піти захищати — це мій обов’язок»: добровольці їдуть з Великобританії, щоб допомогти Україні

Від редакції LB.ua: 28 лютого британське видання The Guardian опублікувало матеріал про те, як британці, українці та люди інших національностей готові приїхати в Україну, щоб воювати або надавати гуманітарну допомогу. Оригінальний текст написав кореспондент Метью Вівер, його можна прочитати за посиланням. LB.ua публікує переклад матеріалу.

LB.ua Facebook Twitter LB.ua в Google News

Фото: Метью Вівер Петро Симчич та Володимир Букорос біля українського клубу в Лондоні.

Дехто з численних британських добровольців, які прямують воювати в Україну, кажуть, що готові померти, аби захистити Україну від вторгнення російських військ.

«Я провів більшу частину свого життя, насолоджуючись кожним моментом, тож якщо я помру завтра, у мене було хороше життя», — сказав один 57-річний чоловік, який просто назвався “Конч”. Цього тижня він планує поїхати в Україну з колоною автомобілів з Великобританії.

Конч, підрядник з охорони, який виріс у Мідлендсі, додав: «Багато інших хлопців, з якими я збираюся, є колишніми військовими, але є ті, хто жодного разу не стріляв навіть з водяного пістолета. Будь-хто, хто має хоча б краплю сумління, не може не відчувати зворушення від того, що відбувається. Якщо українці готові стати й боротися, то й ми зможемо».

Уряд Великобританії: санкції зруйнують російську економіку

54-річний Вінсент Барнетт з Лестера воював в Афганістані і не має ілюзій з приводу небезпечності подій. «Це подорож в один бік, але я готовий до цього. Мені просто потрібно спочатку розібратися з фінансами», – сказав він.

Чоловік, що працює автобусним механіком, додав: «Моя дружина не хоче, щоб я їхав, але мені просто шкода тих людей, які не мають бойових навичок. На відміну від людей, що служили. Я дивлюся на війну в Україні щодня в новинах. Я прийняв рішення, я хочу піти, і якщо хтось спонсорує мене, то я поїду завтра. Моя дочка думає, що я божевільний».

Але для українського водія вантажівки, 48-річного Петра Симчича, воювати добровольцем – це «обов’язок перед Батьківщиною». Він виступав з промовою в українському клубі в Лондоні, перш ніж вирушити автомобілем, навантаженому припасами, які пожертвували інші люди. Він наполягав, що не злякався, хоча росіяни перевершують за військовою могутністю. «Рано чи пізно ми всі помремо», — сказав він.

Симчича переконали зухвалі відеозвернення, опубліковані президентом України Володимиром Зеленським. «На початку я не був впевнений, що ми можемо йому довіряти, але він зарекомендував себе своїми діями».

Симчич подорожує з 44-річним Володимиром Букоросом, другом із його рідного міста Коломия, що на Західній Україні. Букорос, який працював зварювальником у Лондоні, сказав: «Не можна сидіти на місці і нічого не робити. Навіть британські хлопці допомагають, тому мій обов’язок, як українця, повернутися назад і захищати свою Батьківщину».

Завзятий мисливець, Букорос додав: «Я хороший снайпер». Він сказав, що його 20-річна донька також прагне повернутися в Україну і приєднатися до фельдшерської групи. Але: «Їй слід залишитися і закінчити освіту, в іншому разі вона поїхала б зі мною».

Симчич і Букорос – одні з багатьох українців у Британії, які їдуть з підтримкою від української спільноти. Замість звичайних зустрічей і суботніх мовних занять для дітей у Голанд-парку вони організовують гуманітарну допомогу.

«Ми збираємо рюкзаки, бронежилети, товари щоденного вжитку та ліки», – каже 39-річна Ірина Естевес. Застосовуючи навички директора туристичної компанії, тепер вона організовує поїздки для бійців-добровольців. Вона додає, що у списку людей, які збираються цього тижня, є понад 50 осіб. Серед них і 47-річна Анжела Разіна, колишня чемпіонка з легкої атлетики, що працює у Великобританії електриком. Вона їде в понеділок в Україну з групою 10 осіб через Польщу, тому що «коли родина потребує допомоги – це обов’язок піти і допомогти». За потреби вона готова також узяти участь у боях.

Фото: theguardian.com Джеймс Ферн планує везти машину швидкої допомоги з Лондона в Україну.

Але не всі, хто їде з Великобританії, збираються брати участь у боях. Наприклад, 42-річний Том Даттон, який керує килимовим бізнесом у Моркамбі, протягом наступних двох тижнів планує доставляти медикаменти в орендованому фургоні. Після прибуття він хоче допомогти якомога більшій кількості людей покинути країну. Свого часу відслуживши на флоті, він сказав, що не готовий воювати. Його основна ціль – допомогти якомога більшій кількості людей.

Це рішення він прийняв після перегляду новин, де дівчина в Україні благала про допомогу. «Я побачив дівчину віку моєї дочки, в очах котрої був страх, – сказав він, – відчувши біль за цю ситуацію, я прийняв рішення поїхати в Україну, повідомивши про це своїй дружині».

Україна запроваджує безвіз для іноземців, які захищатимуть Україну від Росії

38-річний Джеймс Ферн, колишній армійський медик, що керує кампанією медичного забезпечення, збирає кошти для купівлі автомобіля швидкої допомоги, щоб перевезти його з Лондона в Україну. Він планує зробити це до середи наступного тижня.

«Це найменше, що я можу зробити, — каже він. — Зараз я ні про що інше не думаю, окрім того, що залишуся там і допомагатиму».

Незважаючи на це, Ферн насторожено ставиться до іноземних бійців-добровольців, оскільки втомився від військових туристів. Йому довелося мати справу з багатьма з них в Іраку, і це просто біль. «Я ж їду туди виключно з медичною допомогою, – каже він, – це гуманітарний інстинкт».

Переклад Оксани Коваленко та Юлії Лесів

LB.ua Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram Темы: Великобританія, іноземці, війна з Росією Facebook Twitter LB.ua в Google News