Перед лікарнею черга швидких
Рух вулицею В’ячеслава Чорновола перекрили більш як сотня карет швидкої допомоги, автівки ДСНС, спецтехніка, волонтери й прості кияни. Люди скупчуються довкола трьох входів на територію лікарні літерою П. Центральні ворота слугують заїздом для забору сміття. Упродовж пів години завантажена уламками від напівзруйнованого корпусу вантажівка щонайменше двічі виїжджає з території “Охматдиту”. Безперебійний рух організовують військові та поліцейські.
Поряд з вхідними воротами стоїть чоловік, зігнувшись. Він постійно пропонує свою допомогу та нервово палить цигарки, одна за одною.
“Я – місцевий. На щастя, ми пережили ракетну атаку, вікна вціліли. Приїхав на власній машині, щоб відвезти постраждалих в інші лікарні, якщо буде треба. Якщо цього робити не потрібно, носитиму воду, копатиму – все, що скажуть”, – зауважив Сергій.
Cергій
З плином часу він йде до волонтерів та носить воду, медикаменти, підгузки, їжу. Таких, як Сергій, неможливо порахувати: їх тисячі й тисячі. Робочий процес нагадує мурашник, де кожен займається своєю справою. Менш ніж за годину біля трьох входів складають тонни води.
Один з пакетів несе дівчина у медичній формі. Вона – медсестра “Охматдиту”, яку вивели за межі лікарні після оголошення повітряної тривоги. У потоці людей назад її поки не пропускають, тому вона вирішила допомогти ззовні.
“Одразу після ракетного удару ми згуртувалися, щоб розпочати розбір уламків, каміння. Зараз на території лікарні працюють рятувальники та військові, а ми виконуємо роботу тут. Від вибуху постраждала основна будівля “Охматдиту”: вікна вилетіли, а в іншому корпусі – біда. Люди залишилися під завалами, тому потрібно оперативно розбирати уламки. Дітей вивезли в інші лікарні”, – пояснила Єлизавета.
Єлизавета
Аж раптом біля воріт скупчуються люди у пікселі. Вони – парамедики, які приїхали за потреби надати допомогу у випадку поранень від ракетного вибуху. За 10 років війни досвіду вистачає. Вони чекають своєї черги та планують змінити побратимів, які уже працюють всередині.
З території лікарні виходить група рятувальників: вони змучені, з червоними обличчями та мокрим волоссям, на яке налип пил від уламків. Люди, на хвилину здалося, ледь не оплесками їх зустрічають. Відійшовши вбік, хлопці починають знімати костюми, щоб трішки освіжитися: уніформа настільки прилипла до тіла, що самотужки це зробити неможливо.
“Працювати важко, адже на вулиці спека, але зволікати не можна. Під завалами можуть бути люди, діти… Зараз трішки відпочинемо та повертатимемося”, – спокійно говорить один з рятувальників.
За 2 години люди остаточно автоматизують процес: вишиковуються в ланцюг та передають з рук в руки все необхідне. З території лікарні тим часом виводять постраждалого чоловіка. Судячи з усього, у нього травмована нога.
“Легких поранених ми евакуйовуємо самотужки, а важких – одразу на операційний стіл або в карету швидкої допомоги”, – пояснив один з лікарів.
На території “Охматдиту” – свій штаб. Волонтери облаштували столики з водою, їжею, енергетиками та медикаментами. У натовпі помітно українську блогерку Дашу Квіткову. Вона разом з усіма розбирає продукти, паралельно заспокоюючи усіх, хто до неї підходить.
“Як можна сидіти вдома, коли така трагедія відбувається з людьми, з дітьми. Цим дітям ми допомагаємо разом з моєю аудиторією, тому зараз ми знаходимося тут. Українці – це найсильніша нація. Жоден йобнутий сусід нас не зупинить і не зламає”, – експресивно зауважила Квіткова.
Людський мурашник все вирує. Ось чоловіки вирізають з ДСП форми під вибиті вікна, група молодиків несе ноші та милиці, жінки носять рятувальникам канапки та супи…
Найбільше скупчення – біля обваленого корпусу. Там люди збирають уламки на одну купу, щоб потім перемістити її в кузов вантажівки. Масштаби руйнувань катастрофічні, адже російська ракета знищила кутову частину будівлі. Поруч запарковані понівечені уламками автомобілі. На капоті однієї з них – іграшковий динозаврик. Хоч би його власник був живий…
З одного з корпусів лікарі викочують на каталці хлопця. Візуально не видно, чи він поранений, але, очевидно – його стан важкий. Лікарі повезли його до карети швидкої, а частина їхніх колег із заплаканими очима стоять уздовж будівлі – проводжають.
“Ми повинні завжди бути у формі, але такі дні вибивають з колії. Важко, коли діти, які борються з усіх сил проти страшних хвороб, страждають від російських обстрілів. Це несправедливо”, – тихо говорить одна з медсестер.
речник ДСНС у Києві Павло Петров
Чим більше рятувальники розбирають завали, тим дужче темніє повітря. За словами речника ДСНС у Києві Павла Петрова, виключати, що під завалами можуть бути діти, досі не можна…
Усередині лікарні світла немає – будівлю освітлюють лише сонячні промені. Коридорами бігають волонтери, виносячи вцілілі меблі та залишки вікон. Вони працюють уже понад 6 годин, а фінішу не видно.
Станом на 21.30 аварійно-рятувальні роботи тривають, повідомили в МВС.
***
Київська міська військова адміністрація увечері повідомила, що в результаті російської атаки на столицю 8 липня загинули 27 осіб, з них – троє дітей. Постраждали 82 людини. 9 липня в столиці липня оголошено днем трауру .
