Навіщо вчитися збирати дрони
13 січня міністр цифрової трансформації Михайло Федоров закликав українців збирати FPV-дрони вдома. Посадовець послався на безоплатний курс від Victory Drones, який діє з осені 2023 року й уже має не одного випускника. Ідею багато хто розкритикував, мовляв, це дорого, не вирішить проблем фронту та й узагалі — що, влада хоче закрити питання мільйона дронів для армії руками самих громадян?
Марія Берлінська, керівниця Центру підтримки аеророзвідки, який започаткував обговорюваний курс, прокоментувала всі аргументи проти збирання «кухонних дронів».
«Звісно, це не означає, що після короткого курсу всі відразу стануть блискучими інженерами. Звісно, це не замінить промислового, серійного виробництва. Звісно, мільйона дронів на кухнях не виготовиш. Це очевидно всім, хто хоч трохи розуміється на темі.
Йде мова зовсім про інше: невже погано, що в нашого колективного розуму буде більше знань про технології для знищення ворога? У чому проблема, що одні українці готові безоплатно поділитися знаннями, а інші хочуть ці знання отримати?» — пояснила Берлінська.
Марія Берлінська
А попит на знання є, зауважує вона. До середи січня на курсі було вже близько 10 000 реєстрацій.
«Що це вже дало на практиці: підвищення загальної обізнаності й популяризація теми безпілотників; потенційне залучення нових людей на ринок праці; перепрофілювання деяких бізнесів; частину дронів використовують для навчання військових інженерів; FPV-дронами, які передали люди, знищують техніку окупантів на мільйони доларів; консолідація зусиль суспільства, залучення всіх до спільної ідеї оборони», — наголосила Берлінська.
З нею згоден Ігор Луценко, військовослужбовець ЗСУ, з 2015 року — засновник Центру підтримки аеророзвідки.
«Ми стоїмо лише на початку епохи дронів. У майбутньому нам треба буде більше людей, котрі розуміють, як влаштовані дрони, котрі зможуть їх обслуговувати, збирати, модифікувати й ремонтувати. І це колосальна галузь, котра буде рости в декілька разів у найближчі роки. Тому будь-хто, хто має хоча б мінімальну кваліфікацію — а тим більше мотивацію — піти на такі курси, усіх їх потрібно всіляко гуртувати й допомагати їм. Це буде сприяти нашому виживанню», — вважає Луценко.
Ігор Луценко
Те, що подібні проєкти допоможуть залучити нових людей у сферу, поділяє і засновник компанії Drone UA, експерт у сфері безпілотних технологій і робототехніки Валерій Яковенко.
«Зібрані пенсіонерами чи домогосподарками на кухні два-три дрони не зроблять погоди на фронті, однак люди отримають необхідні скіли, які зможуть масштабувати під контролем на підприємствах, котрі шукають зараз співробітників», — зазначив Валерій Яковенко в коментарі DW.
Особистий досвід
Саме до курсу від Victory Drones Віолетта приєдналася нещодавно. До цього, каже, усі 14 коптерів збирала за схемами від Івана Овчарика, його програмою «Дрон у кожну хату».
«Але з незначними змінами, зумовленими специфічними побажання військових з рот ударних БпЛА, яким я ці дрони передаю», — ділиться дівчина.
Якщо є час, у день можна складати по два дрони, каже дівчина
Від Victory Drones лише напередодні отримала результат свого випускного теоретичного тесту. Дрона за їхньою схемою та з їхньою прошивкою, каже, ще не робила, але найближчим часом планує зібрати й надіслати на перевірку інженерам.
До цього збирала донати на купівлю дронів, потім вирішила доєднатися, коли зрозуміла, що можна збирати і самі коптери. Тепер акумулює кошти на запчастини.
Працювати з паяльником не довелося вчитися, адже дівчина вже давно виготовляє ювелірні прикраси. Хоч зараз ця справа на паузі, лише зрідка, каже, повертається до неї, щоб підвищити інтерес підписників до збору коштів. Останню зробила в грудні — оце намисто. Збирала кошти на РЕБ-пристрій від FPV-дронів для 78 полку «Герць».
Переможець першого розіграшу так і не з’явився, тож Віолетті довелося розігрувати прикрасу вдруге — уже для іншого збору
Деталі для першого дрона Віолетта купувала в Україні, щоб зібрати скоріше, передати військовим і побачити, чи все добре виходить.
«Але зараз усі деталі купую в Китаї, тому що так дешевше. Головне — замовляти регулярно, щоб уникнути дефіциту деталей у майстерні», — пояснює дівчина.
Нині в лінійці її виробів два види коптерів — камікадзе й бомбер. Ділиться, що дуже зраділа, коли вперше отримала від військових відео, як показав себе її перший коптер у роботі.
«Цей бомбер підлетів на ворожі позиції, скинув вибухівку, попав в окоп, класно вибухнуло — і він полетів», — розповідає дівчина.
Завдання Віолетти — за інструкцією зібрати й спаяти всі деталі, налаштувати мотори та зв’язок за допомогою комп’ютера. Далі два шляхи: або передати інструкторам (того чи іншого курсу), щоб ті виконали решту перевірок і передали дрон військовим.
За два місяці дівчина склала й передала вже 14 коптерів
«Або — якщо є конкретні підрозділи, для яких ви збираєте цей дрон, — провести перевірку самостійно. Я вже перевіряю камери, зв’язок з пультом, роботу моторів. Досі не перевіряю тестовим обльотом, але планую навчитися. Зараз цей останній пункт виконують самі військові, яким приїздять мої дрони», — пояснює дівчина.
Дівчина передає вироби підрозділам свого тата і братів
Крім допомоги військовим, дівчині вдалося популяризувати тему виготовлення коптерів. До справи вирішив долучитися і її 82-річний дідусь, доніс цю ідею також у міськраду.
«Він активно волонтерить і старається долучатися до допомоги війську й ВПО, тож вирішив організувати гурток зі збирання FPV у своєму місті, адже 50 років тому вів у школі авіамоделювання. Я пояснила, що це потребує великих коштів, тому він звернувся до міськради, щоб за моїм прикладом організували збір FPV за кошти бюджету міста», — каже Віолетта.
У міськраді ідею зацінили. Хотіли навіть приїхати в гості до дівчини й подивитися, як усе влаштовано.
«Але то досить довга дорога, тому я не запросила. Та порадила їм записатися на курс від Victory Drones і перейняти їхній досвід у виготовленні дронів. На жаль, не знаю, чи вдалося їм зареєструватись, але зрозуміла, що вони готові виділяти кошти на придбання дронів, тож, можливо, просто купуватимуть готові FPV для земляків у війську», — зазначає Віолетта.
Домашні дрони проти серійного виробництва
Ігор Луценко переконаний, що це абсолютно різні теми і змішувати їх в одну немає сенсу. Те, що є проблеми з великими виробниками, на які вказують військові: зв’язок, протидія ворожому РЕБу — це питання і до виробників, і до держави. «Військова частина держави в нас донедавна дуже сильно саботувала свою участь у розробці, виготовленні, замовленні та визначенні потреб у дронах. Зі самого початку треба було ставити жорсткі вимоги до якості систем зв’язку та їхніх властивостей. А оскільки дронів у нас узагалі не було, то ці вимоги фактично були дуже м’якими», — зазначає він.
А щодо курсів на кшталт «Народний FPV», наголошує, що тут мова про навчання — це сфера здобуття професійних навичок. Організація виробництва — звісно, абсолютно інша історія.
І навіть якщо 5% тих, хто пройде курси й візьметься за справу, залишаться в ній і досягатимуть успіхів — це вже буде хороший результат, переконаний Луценко.
«Левова частина нашої індустрії дронів — це аматорське виробництво. Дуже мало хто піднявся над цим рівнем якісно. Можливо, кількісно, але гаражі залишаються гаражами», — зауважує він.
Віолетта ж масштабувати своє виробництво не планує. Якість, каже, ставить на перше місце.
«Бо продовжую збирати кошти, закуповувати, всі інші необхідні завдання, щоб підтримати роботу підрозділів, у складі яких воюють мої рідні — брати й батько. Це насправді займає весь мій час, можна сказати, що я волонтер на повний робочий день. Але планую далі збирати для них якісні FPV, відповідно до їхніх потреб і запитів. Стільки, скільки це буде потрібно», — ділиться дівчина.
Віолетта встигає закривати збори, купувати необхідне для військових і складати для них коптери
І додає: «Я вважаю, що мій час і моя праця — це те, чим я долучаюся до боротьби з ворогом. Усе, що я хочу натомість — знати, що моя праця робить повсякдення військових трошки простішим, трошки зручнішим, що вони не почуваються покинутими наодинці з війною».
