“На завершення наших переговорів ми погодилися з тим, що стратегічне середовище суттєво змінилося з часу підписання СНО-ІІІ”, – так глава делегації США Маршалл Біллінгслі охарактеризував на пресконференції доволі скромні результати зустрічі з питань стратегічної стабільності між американською і російською делегаціями у столиці Австрії 22 червня. Як відомо, у центрі уваги цих перемовин було питання продовження Договору про подальші заходи зі скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь між США та Росією, також відомого як “Празький договір” 2010 року або СНО-ІІІ, термін дії якого завершується в лютому наступного року.
Очевидно, даний підхід разом із домовленістю про створення декількох технічних робочих груп та подальше продовження консультацій – єдине, на що погодилися обидві сторони у Відні. Не виключено, однією з головних проблем стала верифікація виконання положень СНО-ІІІ. Схоже, американці ніколи не забувають старий латинський вислів: fide, sed cui vide – “довіряй, але дивись, кому”.
Як також добре відомо, напередодні американсько-російських консультацій у Відні Сполучені Штати виступали за підготовку нової міжнародної угоди з контролю над ядерною зброєю, сторонами якої, окрім США і Росії, має стати й Китай.
За наявною інформацією, Пекін поки відмовляється від участі у відповідних переговорах із Москвою і Вашингтоном. Є підстави вважати, що неготовність Китаю до участі у даній американсько-російській зустрічі пов’язана зі стійким небажанням Піднебесної щодо встановлення якихось обмежень стосовно своїх ядерних стратегічних озброєнь і перспективних програм їхньої подальшої розробки. Усвідомлюючи те, що будь-яка угода на кшталт СНО-ІІІ передбачатиме надання детальної та вичерпної інформації про ядерні озброєння та, особливо, справжні місця їхньої дислокації, Пекін, вочевидь, побоюється того, що це зробить його вразливим для потенційного нападу і не бажає брати на себе відповідальність та йти на жодні поступки в забезпеченні свої національної безпеки.
Що ж, здається, ми вкотре наочно переконалися, що у “посткримську епоху” компроміс явно не у тренді сьогоднішньої міжнародної політики. Більше того, вбачається, що на сьогодні немає головної передумови для укладення домовленостей стратегічного характеру у сфері міжнародної безпеки, а саме – клімату довіри між США, Росією і Китаєм.
Очевидно, надалі можливі два варіанти розвитку подій: перший варіант означатиме, що термін дії Договору про подальші заходи зі скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь між США та Росією завершиться вже 5 лютого 2021 року; другий – сам Договір продовжать за домовленістю сторін, але на короткий термін.
Утім, за будь-яких обставин для України більш ніж нагальним питанням буде вироблення власної стратегії дій. Адже цілком імовірне завершення дії СНО-ІІІ означатиме не лише збільшення непередбачуваності в міжнародній політиці, але й подальше посилення гонки ядерних і звичайних озброєнь, у тому числі й у Європі.
Джерело: “Інтерфакс-Україна”
Опубліковано з особистого дозволу автора
