“А що таке ПВК “Вагнер”? У Росії де-юре такого поняття, як ПВК, немає…
Я не маю жодних даних про якісь військові компанії”
Дмитро Пєсков, прессекретар президента РФ
У засобах масової інформації та в експертному середовищі активно обговорюють подробиці скандалу навколо затриманих у Білорусі “воєнізованих” росіян. Висувають різні версії та роблять різні висновки, часом взаємовиключні.
Однак винесені в епіграф слова прессекретаря російського президента дають підстави припускати, що за банальним, на перший погляд, затриманням і подальшим арештом росіян, які своєю поведінкою випадали з усталеного образу звичайного російського туриста (не пили, не бешкетували), приховано чергову кремлівську “багатоходовочку”.
Те, що офіційна Москва ніколи не упустить шансу комплексно використати складну або штучно створену ситуацію, не є секретом.
Слова Пєскова – це слова його начальника, які той, з тієї чи іншої причини, вимовити не може. Не може ж він визнати, що фотографувався із Дмитром Уткіним (позивний Вагнер, засновник однойменної ПВК) 2016 року. А тому заперечення існування “якихось військових компаній” президентським прессекретарем – дуже поганий сигнал для останніх.
ПВК із плином часу стає для російського керівництва все токсичнішим тягарем за кордоном. Тому навіть згадка про те, що російське керівництво “відмовляється” від найманців, на думку кремлівських стратегів, зіграє на руку Москві на міжнародній арені. Не можна забувати і про те, що проти використання ПВК державою виступає і російське військове відомство.
Одночасно через складну після “обнулення” внутрішньої ситуації у країні російське керівництво не може допустити, щоб у Росію хлинув потік людей із досвідом бойових дій і проведення підривних операцій.
Отже, виникає потреба якось нейтралізувати того джина, якого так необережно, хоча й усвідомлено, випустила із пляшки російська влада. Тому арешт у Білорусі може стати одним з етапів операції з нейтралізації. Водночас не можна відкидати, що інформацію про групу надали білоруській стороні самі росіяни.
Чому саме Білорусь? Щоб укотре привернути увагу виборців до чинного президента напередодні виборів.
Отже, хто і що одержить від операції?
1. Вважають, що арешт росіян підніме авторитет Лукашенка перед призначеними на 9 серпня президентськими виборами як головного “захисника” безпеки держави й людини, який не боїться московської “загрози”. Розслідування кримінальної справи і суд потребують часу. Процеси будуть активізувати з наближенням виборів.
2. Офіційна Москва демонструє, хто в російському домі господар. Арешт і фактична відмова від ПВК – це попередження не тільки безпосередньо найманцям, а й вітчизняним олігархам, а також криміналітету, котрі володіють такими воєнізованими формуваннями.
3. Щоб трохи пом’якшити враження від акції з боку деяких категорій російських громадян, Москва робить це руками Мінська, одночасно розраховуючи на взаємність із боку Лукашенка після перемоги останнього на виборах.
Подальший перебіг подій продемонструє, що насправді стояло за “білоруськими подіями”, але вже зараз зрозуміло, що внутрішня ситуацію в Росії після конституційних поправок ще не раз стане причиною таких міжнародних “непорозумінь”.
