Європа: чи прокинулася бабуся?
Європа потрібна Росії, як повітря. Європа для Росії – економічний ресурс і постачальник технологій. Європа – дім для російського керівного класу, який разом із західними лобістами створив механізм приватизації вітчизняної природної ренти.
Для Росії завжди найважливішою країною була Німеччина. Угода “газ в обмін на труби та гроші”, яку Кремль уклав із ФРН 1970 року, дала змогу СРСР стати енергетичною державою. Москва використовувала угоду успішніше, ніж її німецькі партнери. Німці сподівалися, що економічне співробітництво допоможе трансформувати Росію. Не вийшло. Німці спробували повторити експеримент, запропонувавши путінській Росії “партнерство в ім’я модернізації”. І знову невдача.
Канцлерка Меркель довго вірила, що із Кремлем потрібно говорити і діалог допоможе взаєморозумінню. Але її терпець увірвався й у травні 2020-го Меркель заявила: “Росія здійснює стратегію гібридної війни”.
Ідею умиротворити Росію через обійми підхопив французький президент Макрон. Але, жахнувшись через трагедію з Навальним, Макрон зробив те, чого не ризикнув би зробити жоден західний лідер. Макрон висунув Кремлю ультиматум, вимагаючи “пролити світло” на спробу вбивства Навального. “Потрібно внести прозорість швидко і бездоганно, оскільки ми робитимемо так, щоб було дотримано червоних ліній”, – заявив Макрон, руйнуючи французьку традицію особливих симпатій до Москви.
Ви запитаєте: невже слабовольна Європа здатна відповісти Росії? Адже скільки було приводів для європейського обурення. Проте щоразу Європа поверталася до спроб “зрозуміти” Росію, створюючи підозру в політичному мазохізмі.
Але якщо Кремль проігнорує жорсткість нещодавніх резолюцій Європарламенту щодо Росії і Білорусі, це буде помилкою.
Європа починає усвідомлювати, що збитки від її м’якотілості щодо Росії перевищують економічну вигоду. Страх викликати агресивність Москви поступається місцем побоюванням внутрішнього розкладання. Європа починає руйнувати індустрію зі здійснення інтересів російської системи на світовій сцені.
Так, завдяки боротьбі з відмиванням грошей Лондон перестав бути злачним місцем для російської еліти. Завжди готовий прислужитися Кіпр наважився відбирати “золоті паспорти” у російської еліти, і Мальта замислилася про те саме. Розслідування овалилили репутацію солідних банків в Австрії, Німеччині, Нідерландах, Скандинавії (зокрема, Danske Bank, Swedbank, SEB, Deutsche bank, Raiffeisen Bank), яких обвинувачують у тому, що вони відмили сотні мільярдів доларів російських брудних грошей.
Усі застигли в напрузі, чекаючи, як реалізують у ЄС та у Великобританії П’яту директиву ЄС. Ця директива ліквідує анонімність банківських рахунків. Під дію директиви потрапляють усу, починаючи з бухгалтерів, хто працює із грошима підозрілих осіб.
Довго опирався новому законодавству арт-ринок – улюблена сфера очищення капіталів із Росії. Відтепер аукціони європейських держав зобов’язані ідентифікувати покупців, які здійснюють великі угоди.
Особливу увагу європейських фінансових регуляторів буде прикуто до “політично значущих осіб” (PEP) – політиків, чиновників, їхніх родичів і наближених.
Європа відповідає на виклик Росії власним очищенням і боротьбою з enablers – тими, хто забезпечує інтеграцію російської еліти в європейське суспільство.
Якщо європейці виявлять повільність, американські фінансові регулятори стоять напоготові. Ще більше галасу варто очікувати від консорціумів незалежних журналістів (таких, як OCCRP) і Transparency International, які поставили на потік розслідування потоків брудних грошей.
Іронія в тому, що чистка, розпочата Заходом, відповідає вимозі президента Путіна “повної заборони на обіймання державних посад особам з іноземним громадянством, підданство або дозволом на проживання в іноземній державі, а також особам, які мають рахунки або вклади в іноземних фінансових установах, банках” . Цікаво, як наші державні службовці сприймуть цю дискримінацію: інші можуть мати “запасний парашут”, а вони ні!
Прагматизм уже не є для Європи перешкодою для того, щоб сформулювати свою відповідь на насильство в Білорусі і замах на Навального.
Так, Брюссель не тільки відмовився визнати Лукашенка легітимним президентом, а й заявив про визнання координаційної ради “тимчасовим представництвом людей, які потребують демократичних змін у Білорусі”. Тепер Росії буде важче контролювати транзит від Лукашенка до нової влади, ігноруючи координаційну раду. Європа заговорила про російське “гібридне втручання” у справи Білорусі. Не треба дивуватися, якщо ті, хто в ньому брав участь (аж до російської попси) потраплять у санкційний список.
“Ні – втручанню і ні – злочинному мовчанню”, – заявив щодо Білорусі президент Макрон, який кинув виклик Москві.
Європейські посли, зайнявши оборону у квартирі нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич, запобігли її арешту. А якщо вони почнуть практикувати це в Москві?
“Фактор Навального” змушує Європу не тільки порушити питання про ходіння Росією бойової отруйної речовини. Європі доводиться міркувати про власну безпеку. “Ну чому Кремль не може вдатися хоча б до показного розслідування!” – запитують європейські прибічники Кремля. Вони розуміють, що російська позиція руйнує їхню репутацію.
Європа ще залишається російським ресурсом. Але Росія робить усе, щоб стати для Європи чинником загрози. Ще до Білорусі і Навального тільки 31% європейців дивилося на Росію доброзичливо. Серед них 12% шведів, 23% голландців, 26% британців, 35% німців і 33% французів (27% європейців довіряли Путіну). Можна гадати, скільки європейців ставиться до нас із симпатією сьогодні.
Уже не можна, як раніше, сказати: чорт із нею, із Європою; усе забудеться. Не забудеться. Час думати про нову епоху. Зовнішній ресурс російської влади, куди входить використання Європи як системної “скріпи”, вичерпується.
Ми поки не знаємо, коли остаточно прокинеться економічний гігант, який віддавав перевагу бути політичним карликом. Але в тому, що завдяки Росії почалося його пробудження, сумнівів немає. Кремль не залишив Європі вибору, змушуючи її вийти з кута і згадати про свої гени.
Росія втратила Європу. Принаймні, якщо йдеться про довіру. А в чому конкретно це виражатиметься, ми ще побачимо.
Джерело: Лилия Шевцова / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
