Сіль Захисник України, воєнний блогер Олександр Солонько
Останнім часом мовчки спостерігав за тим, як різні суб’єкти ділилися своїми фантазіями про те, що буде якийсь “мир” з росіянами. Наче не чули і не бачили які вони собі ставлять завдання щодо нас. Повне знищення нашої країни так чи інакше, якщо хто забув.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; margin: 10px 0; order: -2; } #mobileBranding { margin: 0 !important; } }
Деякі кола, пов’язані з електоральними процесами останнім часом особливо збудилися. Можливість заморозки війни для них означає, що можуть бути вибори, де можна і заробити нормально, а не писати прутню в інтернетах за 20 доларів.
Та й багато хто із різних кіл поринули у світ фантазій, все більше віддаляючись від реалій. Колективна Ворохта і колективний фітнес-тренер з Одеси поринули все більше в забуття і радше вчинять колективний суїцид, ніж будуть жити в реальності.
А реальність невблаганно б’є нас мокрою смердючою ганчіркою по писку ракетними ударами по наших містах в годину пік. Єдиний мир, який нам готують російські загарбники – це колективна могила і забуття.
Що ми можемо сказати про мир у війні, яку ми не починали, і якої, нагадаю, ми не хотіли. Проте, нас не питали і перед нами досі стоїть ультиматум від хуйла – скласти зброю і підставити голову під сокиру.
Ми можемо битися і тоді ще будуть якісь варіанти. А можемо здатися і тоді їх не буде. Але це надто неприємна реальність, яка заважає жити у світі власних суїцидальних фантазій.
