Дозволю собі трошки політичної філософії:
1. Зовнішнє управління в певній мірі в нас існує. Це слід визнати. Чи добре це? Ні, це погано.
2. Але олігархічне управління нічим не краще. Це те саме зовнішнє управління.
3. Зовнішнє та олігархічне управління об’єднує те, що обидва можливі за умови послабленої державної влади.
4. Зовнішнє та/або олігархічне управління не можна взяти та відмінити. Його можна тільки поступово вичавити за рахунок реального посилення державної влади.
5. Сильна влада може спиратися тільки на народ. За рахунок олігархів або зовнішніх партнерів окремі політичні групи можуть посилювати ситуативний вплив, але це не є реальна влада. Це, так би мовити, влада за довіреністю.
6. Олігархам та зовнішнім гравцям українська державна влада потрібна лише слабкою. А народу державна влада потрібна тільки сильною.
7. Отже, якщо влада спирається на народ, вона має стати сильною та відповідно поводитися. Якщо вона не стане сильною, народ перестане її підтримувати, і її не врятують ні іноземці, ні олігархи.
8. Наша влада зараз у точці, коли ще є шанс стати сильною. Потрібні твердість позиції та рішучість дій. Але, на жаль, буде точка, коли шансів уже не залишиться. Але, на щастя, зараз ще є шанс.
Джерело: Ірина Верещук / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
