Найзатребуванішими постами політичної частини російськомовного Facebook завжди є матеріали одного й того самого штибу:
1. Путін усе робить неправильно. Але поки це бачу тільки я.
2. Цього разу він зробив фатальну помилку. Але сам Путін цього поки не розуміє.
3. Терпіння народу добігає кінця. Але це бачить небагато професійних політологів / соціологів / геологів та астрологів. (Рекомендую вам читати мене: ось посилання на відео. Це я виступаю у ВШЕ на семінарі для розумово-альтернативних професорів).
4. От зараз замість Х у Вашингтоні засяде Y, і вже тут Путіну буде непереливки. Але це знають тільки професійні аналітики, ну і я, зрозуміло, як один із них.
5. Тощо.
Структуровано їх теж доволі однаково: тра-та-та, але насправді, три-ти-ти. Він думає, що бла-бла-бла, а на нього чекає бли-бли-бли. Він розраховує, що те та се, а насправді – йому кінець. От-от. Буквально зараз. Років за п’ять-сім, або 100… І взагалі – він хворий, старий, ботокс розлився в печінку тощо. Але це закрита інформація.
А Путіну все як із гуся вода. Він уже 20 років знущається над усіма прогнозами й аналітичними / соціологічними / політологічними / гідрологічними та гідравлічними дослідженнями…
Давайте я вам скажу те, що ви всі й без мене знаєте. І хто мій ровесник. І хто старший. І хто молодший. Коротше, усі, хто пожив хоча б чверть століття за часів совка.
Отже. Відкриваю вам страшну таємницю: нікуди він не подінеться. Сидітиме стільки, скільки йому Господь відміряв. 100 років – отже, 100 років. 150 – отже, 150.
Немає жодної політології. І Ріо-де-Жанейро теж – немає. Нічого немає. А хвилі Атлантичного океану розбиваються об Шепетівку. Засуньте свої прогнози собі в дупу.
Ми все переплутали. Совок вічний. Один єдиний раз Росії пощастило. Господь зглянувся над нами і послав нам Горбачова. І той сам (сам!) дав нам свободу. А ми нашу свободу віддали в руки п’янички виконроба.
Переплутавши його (п’яничку виконроба) із таким собі народним типом природного демократа. Який, як Афродіта, із піни морської народився сам собою в обкомівських та ЦКашних коридорах.
Тепер я думаю про це й мені смішно. А тоді я сам зі звірячою серйозністю вірив у це його обдурювання про свободу слова й те, як він її цінує.
Гаразд. Проїхали… Сухий залишок у тому, що більше нам у цьому тисячолітті не пощастить. Путін із Золотовим і Кадиров із Патрушевим не дадуть. Вони всі малопитущі, нудні та жадібні люди. І нас їм зовсім не шкода. От ані на грам.
І то правда: чого нас жаліти? Заслужили ми, заслужили….
І ось ще що сказати ж хочу. Мій зовсім не політологічний, а навіть, я б сказав, поетичний прогноз (у дусі Гете) буде таким: свободу ви одержите ніяк не раніше, ніж вона стане вам дорожчою за життя. Коли вам життя без свободи видасться зовсім непотрібним.
Поки це не так. І той вереск, який ви влаштували у зв’язку з карантином (замкніть нас сильніше!) це продемонстрував дуже наочно.
Я нітрохи не протиставляю себе вам. Просто мене кримінальною справою вичавили з Росії, і тому я не можу випити цю чашу до дна разом із вами. А якби я був у Росії – нікуди б я не подівся: жер би це лайно. І теж би розповідав вам історії в дусі “більшовики не протримаються й тижня”…
І ще, щоб двічі не вставати: схоже, Європа не рветься відкривати для росіян кордони. Протягом останніх кількох років стільки кілерів під фальшивими іменами заїхало в Європу за російськими паспортами з туристичними візами, що COVID-19 став гарним приводом узагалі прикрити цю лавочку.
Тож варіант еміграції, схоже, сам собою помирає…
Нічо, що я так трохи навмисно загострив і згустив фарби? Ви не образилися? Я ж так, для наочності. Люблячи…
Коротше: досить надхненних історій. Потрібно подивитися на ситуацію чесним поглядом. Пам’ятайте, що стародавні греки вважали надію гріхом.
Джерело: Альфред Кох / Facebook
