Гроші МВФ уже в дорозі.
А отже, Україна матиме перепочинок і достатнє фінансування на найближчий час. Отже, Україна отримає не тільки гроші від МВФ, але й фінансування від Світового банку та ЄС. Ми уникли сценарію економічної катастрофи. Слово “дефолт” знову не є актуальним.
І тепер настає найцікавіше. МВФ і його транш були головним стримувальним чинником. Пристрій “захист від дурня”. Або “захист від корупціонера”. Захист від олігарха. Захист від міцного господарника. Він не давав відкотити назад головні реформи.
Необхідність будь-що мати нову програму виставляла заслін перед негативними ініціативами щодо відкочування головних реформ. Яких було дуже багато. А тепер заслону не буде. А потреба в наступному транші може бути вже меншою. Тим паче, світові фондові ринки відновлюються. І іноді здається, що перше півріччя 2020 року просто буде міражем. Україна вже зараз може вийти на ринок і залучити $1–2 млрд. Не виключено, що на тлі такого небаченого оптимізму, який підтримує надрукований вал доларів і євро, ми побачимо навіть повернення інвесторів на внутрішній ринок.
Напружує й те, що Україна зробила все, щоб розмір першого траншу максимально збільшили. У підсумку, різниця, звісно, не принципова – $1,9 млрд чи $2,1 млрд, але сам сигнал турбує. Тим паче, що другий транш, який має надійти орієнтовно у вересні, не потребує якихось надзусиль.
Головне в цій програмі – не зруйнувати те, що вже було зроблено. Хоча, звісно ж, усі прописані в меморандумі реформи вкрай важливі. Не для МВФ. У якого немає своїх інтересів узагалі, хіба що ми говоримо про кар’єрні інтереси бюрократів, яким у резюме приємно записати “Врятував Україну” або “Допоміг Польщі стати цивілізованою і багатою країною”. МВФ не комерційна організація, яка турбується про прибуток. Це ще один міф. Інтерес МВФ – щоб Україна більше не поверталася до МВФ. Тому що МВФ мусить, покликаний робити так, щоб кризових точок у світі було якомога менше. В ідеалі, який навряд чи є досяжним, щоб їх не було взагалі. А повертатися до МВФ Україну спонукає саме криза. Передусім криза довіри іноземних інвесторів. Адже гроші потрібні всім. І у світі дуже багато грошей. Але Україні без МВФ не дають. Іншим країнам дають, і вони постійно привертають нові борги, не накручуючи водночас популістів у телевізорі. А Україні не дають.
Що зараз буде під загрозою? Передусім незалежність Національного банку. Реформа корпоративного управління. Незалежність НАБУ. Атаку на всі ці головні реформи стримували необхідністю домовиться із МВФ. І зараз ми домовилися. А що буде за три – шість місяців – так довго в Україні загадувати не заведено. Так само, як в Україні не заведено виконувати взяті на себе зобов’язання. А отже, є ризик, що атаку відновлять. Тим паче, якщо президент вважає, що структурні зміни – це не побудова дієвих незалежних інститутів, а будівництво доріг. Що теж, звісно, добре. Але взагалі анітрохи не структурна зміна. А просто витрачання грошей. Які поки що є завдяки тому, що протягом останніх чотирьох – п’яти років провели низку цих структурних змін. Їх було дуже мало, але вже достатньо, щоб з’явилася можливість закатати мільярди доларів в асфальт.
У підсумку влада не розуміє, чому важливою є незалежність Нацбанку, тим паче, коли дуже хочеться зробити всім дешеві кредити. Як у Європі. Не помічаючи водночас, що “в Європі” самі країни можуть залучати гроші під 0%, а Україні це може тільки снитися. У підсумку влада не розуміє, чому важливим є корпоративне управління, тим паче, воно заважає взяти телефон і наказати очільнику “Укрексімбанку” зробити добре. Коли кляті іноземці в наглядових радах не слухаються. І навіщо вони там, влада теж не розуміє.
Саме тому зараз високий ризик дурниць. Тим паче, публіку вже підготовили. Українські телеканали були заповнені пропагандою про зовнішнє управління. Про поганий МВФ. А отже, кроки щодо відкочування реформ можуть бути не тільки приємними, але й популярними. Як тістечка перед сном. Як бутерброд із лікарською ковбасою.
Але в таких кроків буде своя ціна. Яку заплатять усі. Нехай не відразу. Але обов’язково заплатять. І ще, що більше дурниць тепер робитиме влада, то більшою буде потреба у грошах МВФ потім. Тому що про те, якою важливою є незалежність Нацбанку, добре знають інвестори. Тому що інвестори чудово розуміють, у чому головна роль корпоративного управління. І інвестори цінують, що в Україні з’явився такий інститут, як НАБУ, важливою умовою створення якого була його незалежність. Тому що інвестори розуміють, що може стояти за потенційним відкочуванням “антиколомойського” закону, нехай і через “типу незалежний” Конституційний Суд або за рішеннями інших судів у справі “Привату”.
Тому кроки влади можуть не тільки зруйнувати співпрацю із МВФ, спрямувавши його звичним шляхом саботажу, але й розполохати інвесторів. Але про це можуть здогадатися не відразу. І сподіватимемося, що влада встоїть перед спокусою підлітка, батьки якого виїхали на дачу, і тепер можна все.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
